Домінік здивовано глянув на батька, але слухняно підвівся й вийшов із кімнати. Пояснень не було потрібно — старий відсилав молодого сеньйора, бажаючи поговорити з нами наодинці. Стало цікаво.
— Отже… — почав старший д’Еконсбеф, коли ми залишилися в кімнаті втрьох. — Радий вас бачити, святі отці. Наскільки я розумію, ви — отець Гільйом, а ви…
— Брат Ансельм, — бути «отцем» поруч із цим старцем було для молодого хлопця занадто.
— Дуже радий. Сподіваюся, з вашим третім побратимом — його звуть, якщо не помиляюся, отець Петро — все гаразд?
— Отець Петро зайнятий розслідуванням в Артигаті, — я ледве стримався від посмішки.
Нас тут явно чекали втрьох. Що ж, приємно іноді не виправдати сподівання.
— Я — Гуго д’Еконсбеф. Із моїм старшим онуком Домініком ви вже знайомі…
Онуком?
Старий усміхнувся.
— Домінік і Пилип — діти мого єдиного сина, Жеана. Він загинув, коли Пилип — молодший — ще не встиг народитися. Мати померла за рік, і я став для моїх хлопчиків батьком.
Скільки ж йому років? Щонайменше вісімдесят — рідкісний вік навіть для ченця, не кажучи вже про лицаря.
— Домінік дуже схожий на батька — і на мене теж. — Сеньйор Гуго знов усміхнувся. — Тільки очі карі — як у матері. А Пилип… Його мати дуже важко перенесла смерть чоловіка. Хлопчик народився хворим. Йому майже тридцять, але він так і не навчився розмовляти… Хай допоможе йому Господь!
Ми з Ансельмом перехрестилися. Стало зрозуміло, чому про молодшого онука сеньйора Гуго мало хто знає. Хворого не показують гостям і не пускають у гості.
— На жаль, ми — останні, хто залишився з нашого роду. Адже ви знаєтеся на гербах, святі отці?
Сеньйор Гуго кивнув у бік каміна, над яким емаллю й золотом було викладено герб.
Дивний герб…
— Лазурове поле, хрест Святого Грааля… — здивовано промовив Ансельм. — А це що? Я не знаю цієї фігури!
Я теж не знав. Посередині герба, над граалевим хрестом, було щось, що нагадувало вінець. Але його зубці нічим не з’єднувалися, — корона, у якої стерли обруч…
— Герб новий, — пояснив господар. — Ми отримали його від діда нинішнього государя. Але ці зубці — древній знак нашого роду, який король наказав закарбувати на гербі.
— Роду д’Еконсбефів?