Талiсман,

22
18
20
22
24
26
28
30

— Якщо це Експрес на Сібрук-Айленд, — сказав він, — я, напевно, куплю проїзний. Звісно, якщо нам пощастить залишити його.

— Тобі вже краще?

Річардова посмішка сяяла у світлі Талісмана.

— Набагато краще, — сказав він. — Тепер допоможи мені підвестися, Джеку.

Джек нахилився, щоб узяти Річарда за плече. Той простягнув йому Талісман.

— Краще спершу візьми його. Я досі кволий, а він хоче повернутися до тебе. Я відчуваю це.

Джек взяв Талісман і допоміг Річардові підвестися. Річард обхопив Джека за шию.

— Ти готовий… друзяко?

— Ага, — сказав Річард. — Але я чомусь думаю, що морем нам не повернутися. Здається, я чув, як під час Великої Колотнечі завалився балкон.

— Ми вийдемо через головні двері, — сказав Джек. — Навіть якби Господь створив прохід через океан з вікна на берег, я б усе одно вийшов через головні двері. Ми не тікаємо звідси, Річі. Ми йдемо як гості, що сплатили за проживання. Мені здається, ми сповна заплатили. А ти як гадаєш?

Річард простягнув худорляву руку долонею вгору. На ній досі червоніли вилікувані виразки.

— Гадаю, ми повинні це зробити заради нього, — сказав він. — Дай п’ять, Джекі.

Джек ляснув долонею по долоні Річарда, а потім вони вдвох рушили коридором, і рука Річарда обнімала Джека за шию. У коридорі Річард витріщився на купи мертвого металу.

— Що за хрінь?

— Бляшанки з-під кави, — сказав Джек і посміхнувся. — «Максвел Гауз».

— Джеку, що заради всіх свя…

— Не переймайся, Річарде, — сказав Джек.

Він посміхався і досі почувався чудово, але дроти напруги спрацювали в його тілі одночасно. Землетрус скінчився… але насправді це не так. На них чекатиме Морґан. І Ґарднер.

Не переймайся. Хай усе буде, як і має бути.

Вони дійшли до вестибюля, і Річард здивовано зиркнув на сходи, зламану реєстраційну конторку, розкидані трофеї і прапори. Голова чорного ведмедя ткнулася носом у скриньку для поштової кореспонденції, наче там смачно пахло медом.