Талiсман,

Він підвів великі пальці до вух, засунув їх глибоко всередину — так глибоко, що стало боляче. Потім висолопив язика і помахав вільними пальцями Містеру Джеку-Сраному-Уйобку-Скоро-Покійнику-Сойєру. Через секунду верхні зуби опустилися вниз, як ворота замку, підчикриживши кінчик язика. Слоут цього навіть не помітив. Він підняв Ґарднера за бронежилет. Обличчя Превелебного побіліло від страху.

— Вони вийшли, у них це, Морґане… Володарю… ми маємо бігти, ми повинні бігти…

— ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! — закричав Морґан в лице Ґарднера. Кров з його відкушеного язика розліталася врізнобіч. — ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО, ТИ, ЕФІОПСЬКИЙ ВИРОДКУ, ВІН УБИВ ТВОГО ХЛОПЧИКА! ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО І РОЗСТРІЛЯЙ ГРЬОБАНИЙ ТАЛІСМАН! СТРІЛЯЙ ПАЦАНУ МІЖ РУКИ І РОЗБИЙ ЙОГО!

Слоут заходився повільно пританцьовувати навколо Ґарднера, корчив жахливі пики. Великі пальці знову опинилися у вухах, інші — матлялися біля голови. Підрізаний язик висовувався з рота, як іграшка на Святвечір, що розгортається з гучним звуком сурми. Він нагадував дитину-вбивцю — веселе і водночас огидне видовище.

— ВІН УБИВ ТВОГО СИНА! ПОМСТИСЯ ЗА СИНА! ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! ТИ ЗАСТРЕЛИВ ЙОГО БАТЬКА, ТЕПЕР ДОСТРЕЛЬ І ЙОГО!

— Руель, — замислено промовив Ґарднер. — Так. Він убив Руеля. Він найгірший сучий виплодок, якого носила земля. Усі хлопчики. Це аксіома. Але він… він…

Ґарднер повернувся до Чорного Готелю і приклав «Везербі» до плеча. Джек та Річард пройшли центральні сходи і пішли широкою пішохідною доріжкою, яка ще кілька хвилин тому була рівною, а тепер з неї стирчала бруківка. У прицілі обидва хлопчики були завбільшки з будинки на колесах.

— ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! — кричав Морґан.

Він висунув закривавлений язик і з жахним тріумфом виголосив шкільну примовку: «Ядада-ядада-ядада-я!» Його ноги, взуті в брудні лофери від «Ґуччі», здіймалися вгору-вниз. Одна з них наступила на відкушений кінчик язика і вчавила його глибше в пісок.

— ЗАСТРЕЛЬ ЙОГО! ЗАСТРЕЛЬ ЦЕ! — горлав Морґан.

Цівка «Везербі» кілька секунд рухалася по колу, як тоді, коли Ґарднер готувався стріляти по гумовій коняці. Тоді завмер. Джек тримав Талісман навпроти грудей. Перехрестя прицілу спинилося на блискучій, круглій плямі. Куля тридцять шостого калібру пролетить наскрізь, підірве його — і сонце стане чорним… «Але перш ніж це станеться, — подумав Ґарднер, — я побачу, як груди найгіршого на світі хлопчика вибухнуть».

— Він мертве м’ясо, — прошепотів Ґарднер, і почав плавно тиснути на спусковий гачок «Везербі».

10

Річард зі значними зусиллями звів очі, і його засліпив сонячний зайчик. Двоє чоловіків. Один ледь схилив голову набік, а інший наче танцював. Знову сонячний зайчик — і Річард усе зрозумів. Він зрозумів… а Джек дивився не в той бік. Джек споглядав скелі, біля яких лежав Спіді.

— Джеку, стережися! — закричав він.

Джек здивовано озирнувся.

— Що?

Це трапилося дуже швидко, і Джек майже повністю усе пропустив. Річард бачив усе і розумів усе, але він навряд чи зміг би пояснити Джеку, що трапилося. Сонячне світло знову відбилося від прицілу гвинтівки. Цього разу промінь влучив у Талісман, а Талісман відбив його просто в стрільця. Саме так Річард потім розповів Джеку, але це було все одно, що сказати ніби Емпайр стейт білдінґ має кілька поверхів.

Талісман не просто відбив сонячний промінь; він його якимось чином підсилив. Назад повернулася товста смуга світла, яка нагадувала промінь смерті з фантастичних фільмів. Промінь світив лише мить, але його відбиток зберігався на сітківці Річарда ще годину. Спершу білий, потім зелений, згодом синій. Зрештою, він згас лимонно-жовтим сонячним сяйвом.

11

— Він мертве м’ясо, — прошепотів Ґарднер, і раптом приціл наповнився живим вогнем. Товсті скляні лінзи вибухнули. Розплавлене скло полилося назад в праве око Ґарднера. Набої в магазині «Везербі» вибухнули, рознісши середню частину гвинтівки на шмаття. Один із шматків металу відірвав Ґарднеру праву щоку. Інші сталеві уламки і друзки вихором пролетіли навколо Слоута, зовсім його не зачепивши. Троє Во́вків залишилося разом із ним опісля всього. Тепер двоє з них кинулися навтьоки. Третій лежав на спині мертвим, вдивляючись у порожнє небо. Спусковий гачок «Везербі» стирчав у нього якраз поміж очей.

— Що? — загорлав Морґан. Його закривавлений рот відкрився. — Що? Що?