Марк, зсутулившись, наблизився до стола й сів. Витер об штани спітнілі долоні, потім підняв праву до губів і почав гризти ніготь на вказівному пальці. За секунду схаменувся, відсмикнув руку та зрештою наважився почати.
— Я хочу дещо запитати. — Він робив паузу після кожного наступного речення. Єзерська не переривала його, щоразу легким кивком заохочуючи продовжувати. — Вам це запитання може видатися трохи дивним. — Пауза, кивок. — Але, будь ласка, не дивуйтесь. — Знову кивок. — І не говоріть моїм батькам. — Цього Марина Антонівна пообіцяти не могла, та все ж учетверте кивнула. — Добре?
— Як скажеш.
Хлопець помовчав, посмикав пальцями ґудзик на сорочці, а тоді запитав:
— Ви давно працюєте в школі?
Завуч здивувалася, проте вигляду не подала.
— Відтоді як закінчила університет.
Марк уточнив:
— Я маю на увазі, в цій школі.
— Гм, — Марина Єзерська замислилася, — мабуть, із 99-го. Отже, уже сімнадцять років.
— Добре, — хлопчак по-дорослому зосереджено кивнув. — Тоді ви можете її пам’ятати.
Завуч сухо посміхнулася.
— Кого?
— Дівчинку на ім’я Софія Ярмуш. Я невпевнений, але нібито вона навчалася в нашій школі, ну, і я подумав, що можна запитати у вас, можливо, ви її пам’ята… — Марк затих на півслові, вражений тим, як змінилося обличчя Єзерської. Риси загострилися, погляд став напруженим, сторожким. Жінка витягнулася, мов струна, і поглянула на хлопця майже із неприязню.
— Чому ти запитуєш?
Марк вважав, що таке трапляється лише в кіно. Промовистий вираз на обличчі Марини Єзерської не просто слугував доказом, що вона пам’ятає Софію Ярмуш, він виказував дещо більше: жінка носила у пам’яті щось таке, про що воліла б назавжди забути. Швидко все зваживши, хлопець вирішив сказати правду.
— Я хочу знайти її. Дізнатися, де вона зараз.
Єзерська відсахнулася. На її й так занімілому обличчі щось немовби зсунулося, і тепер жінка мала вигляд, ніби вдавилася великим куснем їжі й от-от почне задихатися.
— Що означає «де вона зараз»?!
Хлопець не зрозумів, чого від нього хочуть, знітився та по-черепашачому втягнув голову між пліч: завуч поставила запитання таким тоном, начебто Марк бовкнув щось непристойне.
ebooksa