Не озирайся і мовчи

мені казали, ржачний фільм..)

Марк 12:50

та хочу

все ок))

Nika 12:50

решта

Марк 12:50

просто спитав

добре, давай на 8 побачень)

Nika 12:50

тоді все, домовились!

па-па))

Витріщившись на останній смайлик, Марк на кілька секунд перестав дихати. Спливла хвилина, перш ніж він відписав:

Марк 12:51

до зустрічі!

21

Кінотеатр «Україна» розташований у самому центрі міста, відразу за встановленим 1999-го бронзовим пам’ятником Шевченку, який у народі, через незрозуміло вивернутий на плечах Кобзаря плащ, прозвали Бетменом. Від Маркового будинку на Квітки-Основ’яненка до Бетмена п’ять хвилин ходу, від дванадцятиповерхівки, в якій живе Ніка, й того менше — не більше як три, напевно. Оскільки про фільм домовилися заздалегідь, Марк прийшов раніше й купив квитки. Потім вийшов чекати на вулиці.

День був ясний і вітряний, не так щоб аж дуже теплий, але Марк, переминаючись із ноги на ногу на широких сходах кінотеатру «Україна», проклинав себе за те, що послухав діда й не скористався батьковим «Old Spice»: хлопець пітнів. Під пахвами мало не хлюпало, краплини поту раз за разом скочувалися до попереку, залишаючи на боках мокрі сліди. Марк зміркував: якщо це не припиниться, то ще до початку сеансу він пахтітиме, мов кошик із брудною білизною. І через це пітнів іще більше.