Жахослов ,

– Ми підемо в цирк, – заявив Ґреґ. – Підемо всі. Ти любиш цирки?

– Не те щоб дуже сильно, – відповіла Рут.

Тієї ночі Сьюзен дала тіням нову обіцянку.

– Я піду до цирку, але нікого не вб’ю, – сказала вона. – Жодного клопоту не виникне.

VI

Настав день народження. Від самого ранку зарядив дощ.

– Потім розпогодиться, – сказав Ґреґ, але цього не сталося. До обіду гримав грім. Пробило третю годину, а хмари чорніли так, що здавалося, ніби надворі ніч.

Навіть Ґреґ почав сумніватися, що похід до цирку був такою вже доброю ідеєю.

– Але ж ви обіцяли, – заперечила Рут. Вона не благала. Це було сказано зовсім просто, як констатація факту. І цього було не спростувати.

Від самої ночі Сьюзен почувалася зле. Відчуття нудоти підіймалося горлом, дуже щільне та справжнє. Голова гула.

– Мені недобре, – поскаржилася вона, намагаючись говорити якомога переконливіше. – Чому б вам двом не піти в цирк без мене, а я залишуся тут і зроблю вам спагеті на вечерю!

Це було непереконливе заперечення. Сама не знаючи, як це сталося, вона вже натягала дощовик, узувалася й рушала за всіма надвір до машини.

Рут дозволили сісти попереду поряд із Ґреґом, адже це був її День народження. Сьюзен сіла позаду, пригнічена й сердита.

– Я ніколи раніше не був у цирку! – казав Ґреґ. – Я дуже схвильований! Там будуть акробати?

Рут відповіла, що, звісно ж, будуть.

– Там будуть клоуни?

Ґреґ почав наспівувати циркову пісеньку, у такт зі скрипом двірників.

Центральні траси були порожні. Ніхто не хотів виїздити в таку погоду. Цирк розташовувався в громадському парку в передмісті, приблизно за двадцять миль, і скоро їм довелося звернути на звивисті сільські дороги без ліхтарів і водостоків.

– Треба знайти інший шлях, – сказав Ґреґ, коли дорога попереду виявилася затопленою. – Але не хвилюйтеся, ми туди дістанемось!

– Шоу має тривати, – погодилася Рут.