Навіть тепер Сьюзен іще здатна була це витримати. Усе гаразд, ніч швидко мине, а вдень усе знову стане безпечним і розумним, більше не буде тіней, не буде снів. Так вона думала, аж доки не побачила третього клоуна. А тоді щільно заплющила очі.
Вона не чула нічого гучнішого за своє панічне дихання.
Вона намагалася дихати повільніше.
І тоді вже нічого не чула.
Вона притиснулася до Ґреґа, і його руки обвилися навколо неї уві сні. І вона подумала: Ґреґа вони не скривдять, Ґреґ нічого їм не зробив – наче тут могла працювати якась логіка, наче привиди клоунів дотримуються
Вона відчула порух вітерцю на своєму обличчі і подумала, що це може бути подих, але він був занадто холодний для подиху – чи була це добра ознака, чи просто повітря застигло в мертвих легенях? – і було чути, як заскрипіли пружини ліжка. Але то, мабуть, просто Ґреґ перевернувся з боку на бік (хоча він не перевертався: вона так міцно притискалася до нього, що відчула б це). А потім, а потім – щось сталося з її повіками, щось потягнуло їх нагору, намагаючись розкрити їх. Не пальцями – якщо тільки пальці були тонкі й гострі, наче зубочистки, – але щось
– Шоу має тривати, – прошепотів третій клоун.
Так близько, наче вона сиділа біля самої арени. І тоді він заплющив власні очі, але не повіками, це було б надто просто! У нього був кращий трюк. Його очі закотилися всередину черепа, а потім він глибоко вдихнув – щоки запали, туго обліпивши кістки, уся голова ніби сплющилася від зусилля. Потім він знов роздувся, сильно, і його голова розпухла знову – набухла, ніби повітряна кулька – і назовні хлинули, продираючись крізь шкіру, червоні черв’яки. Багрові, вогкі, такі раді опинитися на волі! Клоун Флік був радий теж, йому вже не боліло. Цього разу він завершив свій виступ.
Інші мертві клоуни подякували йому оплесками, і Флік приклав пальця до губ – не треба зайвого шуму, Ґреґ і досі спить! Клоуни здавалися присоромленими. Потім Флік простягнув другу руку, точнісінько як робив колись раніше, і показав пальцем на Сьюзен, ось тільки цього разу він був достатньо близько, щоб торкнутися. І він торкнувся. Він торкнувся її.
Він провів тим пальцем по її обличчю – по її теплому і м’якому обличчю своїм холодним і тонким пальцем, гострим, мов зубочистка. Він і далі гладив) її. Може, заздрив, що в неї таке обличчя, що вона має обличчя взагалі? Він заговорив до Сьюзен, і його рот, розтулившись, перетворився на діру в тому, що тепер було кривавим місивом.
– Відпочинь трохи, – сказав він. – Завтра великий день. Завжди великий день. Шоу має тривати.
І Сьюзен заснула.
Гіршої ночі, ніж перша, уже не було. Другої з’явився лише старий клоун. Він сів на ліжко і деякий час щось бурмотів сам до себе, як іноді роблять старі. На третю ніч він знову повернувся, але тримався на відстані, ховаючись у темряві. Другий клоун теж був там, розтікаючись по стінці шафи, але вже не озирався.
На четверту ніж вона спробувала домовитися з клоунами.
Привиди ще не були видимі. Вона знала, що подужає зробити це, лише якщо вдасть, що вона сама. Вона заговорила до тіней, до маленьких клаптиків темряви.
– Мені дуже шкода, – сказала вона. – Я не знала, що роблю. Це дар. Я його не просила. Я не розуміла, що відбувається. Тепер знаю краще. Я більше ніколи не піду в цирк.
Починаючи із цього моменту вони начебто дали їй спокій. Хоча Сьюзен знала, що вони і досі з нею, назавжди, лише ховаються з очей.
V
– Знаю, ми казали одне одному, що не захочемо колись мати дитину, – сказав Ґреґ. – Але здається, що тепер вона в нас є. І я ніколи не почувався таким щасливим.
Це була не зовсім правда, подумала Сьюзен. Вони намагалися завести дитину невдовзі після одруження – Ґреґ казав, що чому ж, у першу чергу, вони побралися, як не задля цього? І, може, це була хибна причина. Усе одно вони не докладали для цього особливих зусиль, їхні спроби аж ніяк не можна було назвати наполегливими. Хай там як, минули місяці, а Сьюзен так і не завагітніла – і Ґреґ сказав: що ж, вочевидь, не судилося, і махнув рукою на увесь цей задум. І ніхто не казав, чия це вина, але Сьюзен гадала, що саме її, це вона виявилась неплідною.