А одне з міст встало та й каже: не маєш мене судити.
І судив народи, а один народ каже: не маєш мене судити.
І судив істот, а одна каже: не маєш мене судити.
А чого, дитино?
Бо ж мертва я, і нема мене на цьому світі.
І сів Господь коло гробу істоти тії та й заплакав.
А істота сиділа поруч і дивилася очима мертвими.
Та й дивилася на свого Господа.
І вийшов Господь і судив.
Та ж плаче Господь вельми, а істота каже: обійми мене, Отче!
А Господь їй речить: не обійму, бо нема тебе на цьому світі.
І вийшов Господь і судив.
Обійми мене, Господи.
Ні!
Пожалій мене, Господи.
Ні!
І встав Господь од гроба.
І пішов Господь.
І сиділа істота-труп коло гроба свого та й плакала сльозами мертвими.
І вийшов Господь і судив.