«Мисько», окрім того що був собакою і гнидою, ще являвся виговською підстилкою і попихачем Виговського, коротше, виговчиком.
Виштовхали тоді Сірка стусанами під задницю на середину радного кола і веліли:
— Нехай заговорить сучий син!
Трохи тоді повагавшись, прорік славний молодець:
— Товариство, дякую вам і кланяюся доземно, що віру мені свою явили. Ви, низовики, ідіть на Чигирин, рубайте до ноги здрайцю Виговського, поспішайте, аби з’єднатися з руським військом, щоб разом на панів-ляхів ударити, а ми тут всією Січчю стоятимемо супроти бусурменів і не пустимо їх на Україну, не дамо ясир брати та землю нашу плюндрувати…
Про се багато хто з істориків писав…
От, наприклад, Натан Рибак у чудовій книжці «Переяславська Рада» докладно те дійство і ту промову описує (вже ж краще за мене). Проте Рибак не знав, як і історики, що…
Знав Махмед-Гірей…
Безрідному снилися жахи, а може, він не спав, а так, думав, проте йшли полки, застеляючи обрій короговками і стягами, здіймаючи ударами кінських копит куряву, волаючи гімни і прості заклики — йшли ті полки.
Онно вже дим над Диким Полем, дим.
А де дим, там, як відомо, руїни, згарище, плач, стогін та чорні богохульні прокльони.
Де дим, як відомо, тисячі мертвих немовлят на дорогах та у замках, що їх потім скидають до братських могил сотнями, закидають груддям землі, і на тому місці тоді стає пустир, і місце те зветься проклятим.
Хто і коли його прокляв?!
Де дим, шановні, там господиня-смерть ходить з гострим келепом поза спинами і заганяє тії келепи кількостями у сто, тисячу та чотирнадцять тисяч по черзі і всім разом…
V
Спить Микола.
А може, марить чоловік, хто його зна. І ото йому сниться чи мариться, наче йде він кудись ніччю по брукованім шляху, а ніч, зоряна, місячна, і хащі скрізь.
Страшно чогось Миколі.
Швидше й швидше йде чоловік по тій бруківці. Відлуння від підкованих чобіт по каменю все гучніше. Ось уже біжить Микола. Хекає вельми, серце ледвечки з грудей не вискочить.
Тум! Тум! Тум!
ebooksa