День повернення додому

22
18
20
22
24
26
28
30
ПОЖИЛЕЦЬ ІЗ ГОРІШНЬОЇ КІМНАТИ

Фантастичне оповідання «Пожилець з горішньої кімнати» («The Man Upstairs») вперше було опубліковане на сторінках відомого американського суспільно-політичного часопису «Гарперс» (Harper’s) у березні 1947 р., ввійшло до збірників «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The Small Assassin» [Маленький убивця] (1964). У дещо редагованому вигляді було включене до антологій «The October Country» [Жовтнева країна] (1955) і «The Stories of Ray Bradbury» [Оповідання Рея Бредбері] (1980). Публікувалося в міжавторських збірниках «The Vampire» [Упир] (1963, редактори — Орнелла Вольта і Валерія Ріва), «Black Magic: 13 Chilling Tales» [Чорна магія: 13 моторошних історій] (редактор — Дон Ворд), «The 5th Fontana Book of Great Horror Stories» [П’ята книга великих і страшних оповідань від видавництва «Фонтана»] (1970, редактор — Мері Денбі), «Literature of the Supernatural» [Література надприродного, редактор — Роберт Бек], «The Beaver Book of Horror Stories» [Страшні оповідання від «Вівер бук»] (1981, редактор — Марк Ронсон), «Scary Stories That Will Make You Scream!» [Страх! Оповідання, що змушують кричати!] (1998, редактор — Пітер Гейнінґ), «Scary Stories» [Страшні оповідання] (2006, редактор — Баррі Мозер), «Passing for Human» [Заледве людина] (2009, редактори — Майкл Бішоп і Стівен Атлі) і «The Vampire Archives» [Вампірські архіви] (2010, редактор — Отто Пенцлер). Оповідання було адаптоване для телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 1988).

Українською перекладено вперше.

ПОСЛАНЕЦЬ

Фантастичне оповідання «Посланець» («The Emissary») було написане в 1943 р. і упродовж історії своєї публікації неодноразово зазнавало редакторських правок. Перша його поява для читача відбулася тільки у 1951 р. в оригінальному збірнику «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), згодом історія передруковувалася в антологіях «The October Country» [Жовтнева країна] (1955), «The Stories of Ray Bradbury» [Оповідання Рея Бредбері] (1980), а також міжавторських проектах «Best Tales of Terror» [Найкращі оповіді про жахіття] (1962, редактор — Едмунд Кріспін), «The Fourth Pan Book of Horror Stories» [Четверта книга про жахіття від видавництва «Пан букс»] (1963, редактор — Герберт ван Таль), «The Hounds of Hell» [Пекельні хорти] (1974, редактор — Майкл Перрі), «The Hell of Mirrors» [Дзеркальне пекло] (1974, редактор — Пітер Гейнінґ), «Everyman’s Book of Classic Horror Stories» [Класичні оповідання про жахіття] (1976, редактор — Пітер Гейнінґ), «Ghostly and Ghastly» [Примарне та потворне] (1977, редактор — Барбара Айрсон), «Thrillers, Chillers and Killers» [Про жахи, страшки та вбивць] (1979, редактор — Гелен Гоук), «Ghosts That Haunt You» [Привиди, що не дають вам спати] (1980, редактор — Ейдан Чамберс), «Ghost Stories» [Оповідання про привидів] (1988, редактор — Роберт Весталл), «Dark Voices» [Темні голоси] (1990, редактори — Стівен Джоунс і Кларенс Пейджет) і «Zombies: Encounters with the Hungry Dead» [Зомбі: зустрічі з голодними мерцями] (2009, редактор — Джон Скіпп).

Українською перекладено вперше.

КОЛИ ПЕРЕНОСЯТЬ МОГИЛИ

Містичне оповідання «Коли переносять могили» («The Tombling Day») уперше було опубліковане в літературному часописі «Шенандоа» (Shenandoah) восени 1952 р. і передруковане у червневому числі «Сетеллайт сайєнс фікшн» (Satellite Science Fiction) у 1958 р.

Ввійшло до оригінальної збірки «І Sing the Body Electric!» [Я співаю про тіло електричне!] (1969), омнібуса «The Stories of Ray Bradbury» [Оповідання Рея Бредбері] (1980). Друкувалося в жанрових антологіях «The Supernatural Reader» [Читанка надприродного] (1953, редактор — Ґрофф Конклін) і «Mysterious, Menacing & Macabre» [Містичне, страшливе, макабричне] (1981, редактор — Гелен Гоук).

Перший переклад українською:

Коли переносять могили (пер. Дмитра Стельмаха). -— Всесвіт. — 1984. — № 1.

Богдан Стасюк, Борис Щавурський 

Примітки (виноски)

1

Йдеться про Солтон-сі — солоне озеро на півдні штату Каліфорнія, що знаходиться в Імперській долині (округ Імперіал).

2

За середньовічними віруваннями, завдяки запханому у рот ритуально вбитого вампіра каменю він помирав «по-справжньому» через голод. За іншою версією, камінь у роті слугував своєрідним бар’єром, щоби злий дух знову не потрапив у тіло.

3

Салем — місто в окрузі Ессекс штату Массачусетс. У давніші часи Салем уславився строгістю пуританських звичаїв, найяскравішим проявом яких став т. зв. «судовий процес над салемськими відьмами», що відбувся у 1692 році. Завдяки цьому «процесу» Салем став фігурантом цілого ряду творів літератури і кіно, досить згадати хоч би романи знаних американських письменників Натаніеля Готорна «Багряна літера» (1850) і Стівена Кінґа «Доля Салема» (1975) чи американський драматичний телесеріал «Салем» (2014).

4

Сучасне свято, яке святкується в ніч з 31 жовтня на 1 листопада; інші назви: Геловін, Відьомська ніч. Під час святкування відбувається традиційне випрошування дітьми цукерок, відвідування тематичних костюмованих вечірок, вирізання ліхтаря з гарбуза, розпалювання вогнищ, розігрування, розповіді страшних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.

5

Див. оповідання «День повернення додому».