Субота засовався на сидінні, згадав, що й він, бувало, на самому лише ян жив цілими днями.
— І давно він так?
— Третій місяць.
— А не помре?
— Хто ж йому дозволить, — вона різко вивернула кермо, об’їхала глибокий рівчак, повний талої води. — Екологічні проблеми ведуть просто до катастрофи планетарного масштабу: глобальне забруднення, брак харчів, інфекційні хвороби, що виходять із-під контролю. А такі, як дядько Гена, здатні виживати в будь-яких умовах.
— Як ті таргани?
— Це нова вершина роду людського, — сухо сказала вона, не прийнявши жарт.
— Він же нічого не тямить! — занервував Субота: схоже, справа серйозніша, ніж йому здавалося.
— А навіщо? Головне — жити й розмножуватися. Ген алкоголізації має стати домінантним і стійко передаватись у спадок…
— Можна подумати, він зараз не передається.
Вона, витримавши паузу, продовжила.
— Створення майбутньої людини почнеться з Росії. Це велика честь, про яку здогадувалися ваші пророки, кажучи про особливу місію російського народу.
Субота мовчав, спантеличений. Що ж то за місія — алкоголіки, які провадять тарганяче життя? А може, він спить?
Обережно глипнув на Діану і раптом помітив усмішку в кутику рота. Вона підморгнула.
— Знущаєшся?! — розлютився Субота.
— Треба ж відвернути тебе від важких думок.
— Зупини машину! — рішуче зажадав він.
— Припини!
— Зупини…
Вона пригальмувала на узбіччі. Він відчинив дверцята, вийшов, постояв, дивлячись у сіре порожнє поле. Діана нечутно підійшла ззаду, поклала руки на плечі. Він обурено скинув їх, обернувся. Обличчя було похмурим.
ebooksa