— Так би й одразу, — зраділа вона і попрямувала до машини.
Він дивився їй у спину з двоїстим почуттям. Дивно, коли тебе кохає дияволиця. Усі її переконання суперечать твоїм, усе, що для неї добре, для тебе огидне. Але вдіяти з цим ти нічого не можеш, тому що вона тебе кохає. Це роззброює. Не можна відштовхнути й піти, навіть коли необхідно.
Отже, кохання теж може бути знаряддям диявола. Що ж тоді не його знаряддя, скажіть-но?!
…Заторів дорогою майже не було, і за годину вони підкотили до відомого жовто-сірого будинку на Луб’янці. Субота здивувався, спіткнувшись поглядом об знайоме рустоване, зловісно шорстке облицювання перших двох поверхів.
Вона помітила його здивування, знизала плечима.
— А від кого ховатися? Найзручніше місце для штаб-квартири.
— Але чому саме тут?
— Тому що Дій — це сила. А тут — центр сили. Десятиліття камлань і жертв, простому смертному сюди навіть увійти важко, хіба що в наручниках.
В’їхали вони через підземний гараж, потім деякий час повільно рухалися, поступово спускаючись круглими тунелями, аж доки опинились у величезному, погано освітленому приміщенні.
Субота з подивом роззирнувся. Тут був справжній цвинтар старих машин, із таємничої напівтемряви випиналися то довгі, то хижо заґратовані рила стародавніх автівок.
Застиг у темряві «Бенц Патент-Моторваґен», що складався мало не з самих коліс із крихітним кермом.
Певним жахом відгонило від марсіанського «Фіат S76», схожого на величезну кулю, що летить задом наперед.
Сиротливо визирав із кутка простенький піддон на колесах — перший паровий автомобіль братів Добблів.
Випнув паровозну морду «Делоне-Бельвіль» — великий, лисий, добродушний, втиканий численними очима-фарами, — улюбленець імператорів та президентів.
Підсліпувато вдивлявся вдалеч «Рішар-Бразьє» зі здивованою худою фізіономією і чотирма великими, як нерідко буває в худих людей, геніталіями.
Легко, майже не торкаючись землі, ніби зависав перший російський електромобіль Іполита Романова, схожий на дорогу табакерку, яку забули прикрити.
Поряд із крокодилячим рилом «Роллс-ройса 40/45 НР» кокетував на паризький копил невловимий «Паннар-Левассер».
Виткнувся звідкись «Мерседес 14.35 PS», на якому їздив Рахманінов, — не мотор, а приземкуваті сани-розвальні, оббиті тьмяною бляхою, з сором’язливо малими колесами.
«Руссо-Балт С 24/58» — легендарний «огірок» другої версії — більше скидався не на огірок, а на незграбну труну, якою можна так швидко влетіти на той світ, що й сам не помітиш.
П’ятимісне авто Пузирьова скидалося на худу зубасту торпеду, тільки атакувати воно збиралося не ворожі кораблі, а простір і час.
ebooksa