Кім

— Буйвол у храмі! Ти що, досі смів дивитися? — відповів Кім. — Я маю творити чари серед дурнів, але подбай про свої очі. Вони ще бачать? Я врятував маля, а ти за це… безсоромнику!

Чоловік здригнувся під пильним поглядом Кіма, який був цілковито серйозний.

— Чи я маю тебе проклясти, чи… — він узяв обгортку клунка і накинув її на схилену голову. — Лиш посмій хоч подумки захотіти поглянути, і… і… навіть я тоді тебе не врятую. Сядь! Онімій!

— Я сліпий… німий. Пожалій, не клени! Хо-ходи сюди, маленький, пограємося у хованки. Ради мене, не виглядай з-під запони.

— Бачу надію, — сказав Е.23. — Який твій план?

— Буде далі, — відповів Кім, зриваючи з нього тонку натільну сорочку. Е.23 знітився, як усі вихідці з півночі, він не любив відкривати голе тіло.

— Що таке каста порівняно з перерізаним горлом? — мовив Кім, стягаючи її до пояса. — Ми маємо зробити тебе скрізь жовтим садгу. Роздягайся, роздягайся мерщій і закинь коси собі на очі, поки я тебе обсиплю попелом. Тепер — знак касти[156] тобі на чоло.

Він дістав з-за пазухи дорожню коробочку з фарбами і брусочок кармазинового лаку.

— Ти точно лиш починаєш? — спитав Е.23.

Буквально виборюючи дороге життя, він вислизнув із одежин і стояв голий, у самій лише пов’язці на стегнах, поки Кім ставив йому благородний знак касти між засипаними попелом бровами.

— Два дні, як вступив у Гру, брате, — відповів Кім, — потри дужче попелом попід пахвами.

— Ти зустрічався… з цілителем хворих перлів?

Він розмотав туго згорнутий тюрбан і хутесенько обкрутив ним собі довкола та поміж стегон, утворивши вигадливу обгортку садгу.

— Ха! То ти впізнаєш його руку? Він був моїм учителем деякий час. Нам треба посмугувати тобі ноги. Попіл гоїть ранки. Потри ще ним.

— Я був його гордістю, але ти, либонь, іще кращий. Боги до нас добрі! Дай мені оте.

То була олов’яна коробочка з кульками опіуму серед лахів у джатових клунках.

Е.23 проковтнув зо півжмені.

— Добре помагає від голоду, страху і холоду. А ще від нього очі червоніють, — пояснив він. — Тепер я матиму міць далі вести Гру. Бракує лише щипців садгу. Що зі старим одягом?

Кім зібгав його у клубочок і сховав у широких полах свого вбрання. Шматком жовтої вохри він помалював Е.23 смужки по грудях і ногах, натертих сумішшю борошна, попелу і куркуми.

— На ньому кров — цього досить, щоб тебе узяли, брате.