Король у Жовтому

22
18
20
22
24
26
28
30

— Даруйте, месьє, — пробурчав консьєрж, — але, можливо, вам краще побачитися з месьє Кліфордом. Можливо, йому необхідна допомога. Мене він проганяє, жбурляючись щітками для волосся та черевиками. Диво, якщо він ще не підпалив там щось своєю свічкою.

Гастінґс повагався ще якусь мить, а потім, попри небажання займатись такими справами, повільно попрямував до студії доріжкою через внутрішній сад. Постукав у двері. Цілковита тиша. Знову постукав. Цього разу щось зі стукотом гупнуло у двері з другого боку.

— Це, — пояснив консьєрж, — черевик.

Він відімкнув двері своїм ключем і впустив Гастінґса до помешкання. Кліфорд, одягнений у пом’яте вечірнє вбрання, сидів на килимі посеред кімнати. У руці він тримав черевика і не здивувався Гастінґсовій появі.

— Доброго ранку! Ти користуєшся милом «Пірз[130]»? — вигукнув він, непевно змахнувши рукою та подарувавши співрозмовникові ще непевнішу посмішку. Гастінґсове серце стиснулось.

— Заради всього святого, Кліфорде, лягай у ліжко! — спробував він напоумити хлопця.

— І не подумаю, допоки цей… цей Альфред не просуне сюди свою кошлату голову і не отримає по ній черевиком.

Гастінґс задув свічку, підняв капелюха й ціпок Кліфорда та сказав тоном, якого сам від себе не чекав:

— Кліфорде, це жахливо… Ніколи б не подумав, що ти здатний на такі речі.

— Що ж, я здатний, — ствердив Кліфорд.

— Де Еліот?

— Старий, — плаксивим голосом відповів Кліфорд, — провидіння, що… е-е… годує горобців та оцих всіх… ну… воно наглядає за… за захмелілими подорожніми[131]

— Де Еліот?

Але Кліфорд лише хитнув головою та відмахнувся.

— Він десь там, на вулиці.

Раптом відчувши непереборну потребу побачити свого давнього друга, він гучно покликав того на ймення. Вражений до глибини душі, Гастінґс мовчки сів на канапу. Змахнувши кілька гарячих сльозинок, Кліфорд просвітлів на обличчі й дуже обережно підвівся.

— Старий, — запитав він, — хочеш побачити… е-е… диво? То дивись. Я покажу.

Він завмер, тремтячи від нетерпіння.

— Отже, диво! — повторив він.

Гастінґс здогадувався, що той мав на увазі диво свого балансування у такому стані, тож не сказав нічого.