Незбагненне серце, том 1

Благословенна будь, сестро, за своє чуйне серце, що ненаписане відчитує, на непитане відповідає. Благословенна будь за своє велике серце, що вміє вибачити нещирість з надміру любові.

А тобі, Всевишній, тричі дяка за те, що крім серця даєш нашим коханим ще й сестри!

1934

ЖЕРЕБ

— Ти, може, хворий? — спитав він приятеля й усміхнувся сам з свого питання: не могло бути й мови про хворобу в цього чоловіка.

Той заперечив:

— Хворий? Зовсім ні.. Звідки впало тобі таке питання в голову?

— Ну, судячи з твоєї міни... треба вважати тебе або за хворого, або... за дуже нещасного. Серйозно, в чому річ?

Той знову заперечив:

— Що ти причепився до мене сьогодні? Вже гості починають звертати увагу на нас... Ніяких клопотів ані неприємностей не маю... Тільки бачиш...

— Сам не знаю, чого хочу,— закінчив за нього думку приятель-оптиміст.

— Власне,— підхопив він думку приятеля,— ти вгадав: не знаю, чого хочу. Проте виразно почуваю, що... щось наче бракує в моєму житті від якогось часу...

— І ти кажеш, що здоровий? Але ж це справжня хвороба: хотіти чогось і не знати чого... Ні, хлопче, ти про свою хворобу не розповідай так голосно, бо ще тут вирішать, що я доглядаю за нешкідливим вар"ятом.

— Покинь жарти. Ти думаєш, що багато є таких людей, які, коли б їх хтось знічев"я запитав, чого хочуть, вміли б відповісти? Не подумавши, отак відразу? Ти уявляєш собі, що коли б я так, наприклад, першому-ліпшому чоловікові запропонував: зараз дістанеш стільки й стільки грошей, але мусиш сказати, що хотів би ти за них купити, думаєш, що багато знайшлося б таких рішучих?

— Думаю, що кожна нормальна людина знає, чого хоче, крім тебе. А до того, є такі люди, що мають такі зовсім собі дрібні бажання, через ціле життя мріють про їх здійснення і... вмирають тільки з мріями. Знаєш, такі зовсім дрібні, «неможливі» бажання, яких не можна здійснити, бо видаток на них порушив би вже норму всього їхнього життя. Мій дядько, наприклад, ціле своє життя мріяв про гойдак... і вмер па постелі, не діждавшись... гойдака...

— Шкода, сьогодні, напевно, вже мав би гойдак. Знаєш, як знайдеш мені чоловіка з таким «неможливим» бажанням, що відразу знав би, чого хоче,— даю тому щасливцеві сотку на руки.

— Слово?

— Слово!

Приятель торкнув його за лікоть:

— Не треба багато шукати. Ось на тротуарі готелевий «експрес»[17] стоїть на однім і тім самім місці, відколи ми в кав"ярні сидимо. Спитай цього сердегу: він, певно, має якесь «неможливе» бажання. Чекай, я напишу кілька слів до сестри і під цим приводом гукну його сюди, а ти розговорися з ним.