Але бачитися – вони побачаться, хоч Настка і противна тому. Одначе
Що він з нею зробить?
Дві сватати годі. Нехай тепер зроблять обі лад між собою, коли так вже склалося. Настка нехай зробить. Вона так казала. Вона вигадлива, на все раду знає, вона його любить, про Туркиню знає, нехай тепер робить. Убити не уб’є її… Що
Що йому з них?
Добре, може? Гриць, споважнівши, зітхнув.
Яке його добро? Що двох нараз любить? Стільки його добра, що з Туркинею був у лісі, як у раю, що його любила щиро, та чи довго то було? Ось нараз
Але тепер що він з нею зробить?
З
Іваниха Дубиха
Коби хоч де побачитися, наборзі[297] до себе всміхнутися, легше стало б серцю, що б вже там і не було – а так…
А далі?
Що далі? – спитав себе і не знаходив відповіді.
Далі…
І справді.
Що
І в дівчат є розум. Нехай журяться самі. І вони любили. Тетяна також любила.
Чого тепер сховалася? Дізналася про його весілля з Насткою?
Може, й дізналася…
Ой Туркине, моя пташко, яке в тебе серце?..