Роджер поцілував їх, зачинив за собою двері і вислизнув на дорогу до свободи.
13
Сонце сяяло, і повітря пахнуло солодким ароматом ранку. Він був у піднесеному настрої. Було добре бути в дорозі, і ризик, якому він наражався, приємно хвилював його. Він йшов, відпочивав і знову йшов. Увечері він випадково зустрівся з Ноббі Кларком. Він розповів про цей інцидент з таким задоволенням, що Томмі був нетямлячим себе від веселощів:
- Я блукав весь день і подумав, що саме час знайти місце для ночівлі. Ну що ж, якраз коли стало темніти, я проходив повз невеликого двоповерхового будинку, що стояв окремо; віконниці були закриті, і він виглядав покинутим. Це був один з тих маленьких будиночків, які ви бачите по всій Франції і які відставні торговці будують як притулок на схилі років. Перед будинком був невеликий сад з розфарбованими статуетками гномів і дворфів і двома великими срібними кулями. Ви ж знаєте, такого роду речі. Типові. Гаразд, я втомився, як собака, і моя нога влаштувала мені пекло. Я не знав, як далеко знаходиться наступне село, і мені здалося дуже малоймовірним, що я знайду там ліжко, тому я подумав, що мені краще трохи побути зломщиком і переночувати в цьому порожньому будинку. Я спробував відкрити двері, але вони були замкнені, і тому я обійшов будинок на задню сторону. Там були скляні двері, але вони також були замкнені. Я озирнувся в пошуках чого-небудь, чим можна було б їх розбити. В кінці саду був дров"яний сарай, і я подумав, що зможу там що-небудь знайти. Я так і зробив, і там було саме те, що я хотів. Сокира.
Роджер зробив паузу на мить, і з посмішкою на обличчі оглянув свою крихітну аудиторію.
- Знаєте, я не вірю, що коли-небудь стану першокласним злодієм-зломщиком. Я нервував, як кішка, коли зламав замок і ввійшов у те, що, вочевидь, було їхньою вітальнею.
- Чия? - запитав Томмі.
- Людей, які там жили, тупень. Я думаю, вони втекли, коли почули, що наближаються гуни. Вона була забита меблями, і все було покрито чохлами від пилу. Не знаю чому, але в цьому було щось до біса лякаюче.
- Тримаю парі, ви не були налякані, Роджер, - сказав Томмі.
- Ви б програли свою ставку, старина. Я тремтів неначе те листя. Це найгірше з того, що може бути з законослухняним хлопцем. Це розтрушує ваші нерви до часточок, коли ви починаєте порушувати закон. Гаразд, я вийшов з дверей в коридор; там були сходи, які вели наверх, і я якраз піднімався, коли випадково глянув у дзеркало, яке висіло на стіні. Я відчув найсильніше потрясіння у своєму житті. Я побачив чоловіка, що присів навпочіпки нагорі сходів з чимось підозріло схожим на злодійську «хомку» в руці. Ну, його наміри були ясні, і вони не були тим, що ви могли б назвати дружніми. Моє серце підскочило аж до рота. Я обернувся до біса швидко, а потім побачив, що він британський солдат.
- І це був капрал?
- Він самий, - сказав Роджер.
Чоловік мало не вискочив зі своєї шкіри, коли Роджер заговорив з ним.
- Що в біса ви там робите?
- Англієць, боже мій, - пробелькотів чоловік. Він хихикнув. - Пощастило, що ви заговорили, я якраз збирався вас вдарити.
Він спустився по сходах.
- Ви не схожий на англійця.
- В цьому і полягає ідея.
- Є цигарка?
- Ось, тримайте, - сказав Роджер, простягаючи йому цигарку.
ebooksa