Час перед свiтанком

- Це англійський офіцер. Він втік, коли парашутисти напали на його автомобіль.

Він стиснув кулак і підійшов до Роджера.

- Забирайся. Забирайся.

- Він поранений, - сказала дівчина.

- Мені байдуже. Німці тут. Якщо вони знайдуть його , вони спалять ферму. Я був на останній війні, і знаю.

- Я лише хочу переночувати, - промовив Роджер. - Я вам добре заплачу.

- Ні, ні, ні. Забирайся.

- Він не може йти, він ледве може стояти, - крикнула дівчина. - Він помре.

- Нехай. Це його справа.

Роджер піднявся зі стільця.

- Я піду.

- Ні, я не дозволю вам, - вигукнула вона і повернувшись до фермера і з розлюченими очима закричала: - А мій чоловік? Ви його забули? Він ваш син, чи не так? Наскільки вам відомо, він також може бути поранений або потребувати допомоги.

- Так, чоловіче, там твій син, - сказала його дружина.

- Ви не знаєте німців. Вони здатні поставити нас біля стіни і розстріляти всіх трьох.

- Дозволь йому залишитися на ніч, Мішелю.

У цей момент вони нагострили вуха. Почувся писк гальм, а потім тупіт важких чобіт.

- Німці.

Дружина фермера підскочила до дверей і відчинила їх.

- Зайдіть туди. Сховайтеся під ліжком.

Дівчина всунула руки під пахви Роджеру, підняла його на ноги і вкинула в сусідню кімнату. Він став біля зачинених дверей, тримаючи револьвер у руці, і почув, як вона сказала своєму свекру: