- Два роки - це довгий час у нашому віці, - посміхнулася вона. - Особливо для жінки. Ви знаєте, навіть зараз ви набагато молодший духом, ніж я; боюся, що кожен день збільшуватиме різницю між нами.
Він зробив паузу на найкоротший проміжок часу.
- Звичайно, якщо ви волієте одразу вийти заміж, я буду дуже зачарований. Це зробить мене найщасливішим з чоловіків. Я вагаюся лише на ваш рахунок. Я боюся, що вам доведеться обійтися без великої кількості розкоші, до якої ви звикли.
- Це дуже дбайливо з вашого боку, - пробурмотіла вона.
- Боюсь, ми не зможемо мати карету.
- Знаєте, я обожнюю їздити в омнібусах, - відповіла вона, мерехтячи очима. - Сидиш на передньому сидінні і розмовляєш з водієм.
- І тоді я боюся, що більше не буде маленьких поїздок до Хомбурга влітку або до Рив"єри взимку.
- Коли все сказано і зроблено, чи є десь у світі так затишно, як у Лондоні?
- Приємно думати, що ви так легко задовольняєтесь.
Вона задумливо спостерігала за ним, тоді як він намагався приховати за галантною посмішкою значне почуття збентеження.
- Ви впевнені, що не хотіли б взагалі розірвати наші короткі заручини? - раптово запитала вона.
- Ніщо мене не спонукало б, - крикнув він з найбільшою виразністю. - Ви гадаєте, що все, що ви сказали, робить вас менш цінною для мене? Ви не маєте думати про мене так погано, припускаючи, що я більше не хочу одружуватися з вами, бо ви не багаті.
- Ви честолюбна людина, і багата дружина могла б вам дуже стати в нагоді: бідна може бути тільки перешкодою.
- Ви заподіюєте мені дуже сильний біль, - відповів він. - Зізнаюся, я думаю, що було б розумно відкласти наш союз, але мені було б боляче відкинути всі думки про це.
- О, я не думаю, що ваше серце такий крихкий орган. Давайте будемо відверті один з одним. Я наважуюся лестити собі думкою, що ви не хотіли одружитися зі мною через мої гроші, але очевидно, що добре контрольована пристрасть не зменшується через те, що приваблива удова має п"ять тисяч на рік. Це цілком зрозуміло, що ви не бажаєте одружуватися з жебрачкою.
- З іншого боку, я лещу себе надією, що я в деякому роді джентльмен.
- Може, нам більше не говорити про це? Може ми забудемо, що минулої ночі ви бурмотіли різні речі, які не зовсім мали на увазі?
Пані Фіцхерберт знала, що вона дуже жорстока. Було ясно, що він усіма силами бажає прийняти своє звільнення. Він переніс тортури Тантала, бо спасіння лежало в межах його легкої досяжності, і у нього не вистачило нахабства скористатися ним. Він був людиною, яка жила заради шляхетного вчинку, і він не міг примусити себе зробити той один, котрий був незвично повсякденний.
- Запевняю вас, ніхто нічого про це не дізнається, - додала вона. - Я обіцяю вас, що буду мовчазна, як могила.
Він подивився на неї з нерішучістю, яка була майже жалюгідною.