— Хто це? — запитала Ліне.
— Техніки з криміналістичної лабораторії, — Стіллер пояснив, що їх викликали, аби були напохваті. — їм не сподобається, що працюють такі громіздкі машини.
Земляні розкопи тривали допізна. Водій екскаватора знімав землю шарами по п’ять сантиметрів за раз. Час до часу йому подавали знак зупинитися, і один з поліцейських ретельно розглядав викопані предмети: коріння, дерев’яні тріски, дрібні камінці.
Ліне фотографувала процес і відсилала фото в редакцію, щоб колеги могли оновлювати матеріал.
За пів години від’їхала перша наповнена землею вантажівка. Ліне зі Стіллером підійшли до краю розкопу десь метр завглибшки. Обірване корінняччя стирчало з гладких земляних стін, але більше нічого там не було.
Поліцейські, перш ніж переставляти екскаватор на нове місце, одностайно вирішили заглибитися ще на метр. Під’їхала порожня вантажівка, і робота продовжилася. За пів години її кузов теж наповнився, однак і цього разу нічого цікавого в землі не знайшли.
Екскаватор перемістився на п’ять метрів убік і знову почав шар за шаром знімати ґрунт.
Наближалася північ. Поліцейські, які не спостерігали за розкопками, сіли відпочити в одному автомобілі.
Ліне відчула вібрацію телефону в кишені. То було фотоповідомлення від Даніеля Леангера. Авто каналу TV2 стояло перед блокпостом автостради, один з репортерів дискутував з жінкою-поліцейським. Знімали з внутрішнього боку блок-поста. Ліне підвела голову й побачила чорне «ауді» Даніеля. Він припаркувався відразу за автом Ліне й рушив до неї з паперовим кухликом кави.
— Є новини? — запитав він.
Ліне взяла каву.
— Поки що — ні, — відповіла вона, обхопивши долонями кухлика.
Даніель побіг до свого авта й повернувся з відеокамерою.
Ще один вантаж викопаної землі від’їхав з майданчика, а замість нього під’їхала порожня вантажівка. Водій екскаватора занурив ківш і вибрав землю. Один з поліцейських, що наглядав за роботою, раптом різко викинув угору руку, зупиняючи екскаватор, і щось викрикнув. Він здавався збудженішим, ніж до того.
Ліне поспіхом вийняла диктофон, увімкнула його й підійшла ближче. Екскаватор затрясся, двигун замовк, і запала тиша.
— Знайшли! — почувся вигук з розкопаної ями.
73
Вістінґ увімкнув мобільний телефон, доки Мартін сидів у виходку. Заряд упав до п’яти відсотків. Три години тому йому повідомили, що Стіллер послав групу з пошуковими собаками на шосе Е6 поблизу Малвіка. Відтоді жодних смс-ок більше не надходило.
Вістінґ швидко переглянув сайт «ВҐ». Головною новиною було, що поліція перекрила Е18 під Порсґрюнном — шукала тіло Надії Кроґ. Матеріал написала Ліне. Напевно, побувала там. Він похапцем вимкнув телефон і налив у склянки коньяку.
Існувала певна логіка в тому, що тіло Катаріни Гауґен могло бути поховане в Трьоннелазі. Намагаючись припасувати перебіг подій у часі так, ніби Мартін Гауґен таки вбивця, Вістінґ зайшов з іншого боку: Катаріна могла приїхати на будову до Мартіна, і він убив її там. Після телефонної розмови, яка закінчилася о 22.14, Катаріна — теоретично — могла бути о пів на сьому ранку в Малвіку, якби їхала всю ніч. Мартін мав би в запасі тридцять хвилин, бо його зміна за важелями екскаватора починалася о сьомій — тоді його й бачили інші робітники. Інший варіант: Катаріна могла почекати до наступного дня і приїхати до Мартіна на будову після його зміни. Ніхто її не бачив, а проміжок часу між вечерею з колегами після роботи й дзвінком Мартіна, коли свідки чули, як він намагався додзвонитися до дружини, і бачили його стурбованість, давав дуже мало простору для маневрів. Однак ці гіпотези не витримували тиску фактів — і авто, і мотоцикл Катаріни залишилися стояти в гаражі.
ebooksa