Код Катаріни

Адріан Стіллер коротко ознайомив присутніх з новим рапортом щодо відбитків пальців.

— Слідство базуватиметься не лише на технічних речових знахідках. Нам доведеться спровокувати Мартіна Гауґена задля отримання нових прямих і непрямих доказів.

— Це ж як? — поцікавився Іван Сюндт.

Стіллер уникав дивитися на Вістінґа.

— Насамперед через такі собі інфільтраційні заходи. Багатьом відомо про близьке знайомство Мартіна Гауґена й Вільяма Вістінґа. Ми маємо намір цим скористатися.

— У який спосіб? — допитувався Сюндт.

— Гауґен дуже довго зберігав свою таємницю, — вів далі Стіллер. — Ми повинні спробувати змусити його зізнатися. Для цього треба бути вхожим у його дім.

Стіллер промовисто глянув на Вістінґа, але відчитати хоч якусь реакцію на його обличчі було практично неможливо.

— Ви маєте розроблений план? — знову запитав Сюндт.

Стіллер кивнув з такою поважною міною, ніби план давно вже затверджений, хоч насправді так не було.

— Наступного тижня «група ДН» оголосить про відновлення «справи Кроґ». Ми оприлюднимо листи з вимогою виплати викупу й сподіваємося значного зацікавлення медіа. Це мало б забити кіл і зрушити справу з місця. Ми влаштуємо так, щоб Вістінґ перебував удома в Мартіна, коли транслюватимуть новини. Ми хочемо побачити першу мимовільну реакцію, щоб потім підштовхнути його в правильному напрямку.

Прокурор пожвавився.

— Ти готовий до такого, Вільяме?

— Так!

Стіллер не сподівався такої несподіваної й однозначної відповіді.

— Ніяких особистісних, етичних застережень?

— Я вже давно переступив усі етичні межі.

У кімнаті стало тихо.

— Після призупинення слідства у «справі Катаріни» я поновив контакт з Мартіном Гауґеном, але, насправді, довіряв йому не до кінця, — вів далі Вістінґ. — Не міг побороти відчуття, ніби він щось приховує. Я вважав і досі вважаю, що Мартін знає, що сталося з Катаріною, і завжди намагався скерувати розмову так, щоб вивідати в нього правду.

Вістінґа ніхто не перебивав.