Рут Даль кивнула.
— Ейканґер наполягав, що хлопець потонув, але ж його тіла так і не знайшли.
— Що розказав ваш чоловік?
— Він вигулював Єппе. Іноді вони ходили до озера. Кілька разів зустрічали там Симона.
Стіллер кивнув, чекав на продовження.
— Того вечора двері станції були відчинені. З-поза неї виїхав автомобіль. З авта вийшов Бернгард Клаусен, відчинив багажник, а тоді притягнув зі станції важкий сміттєвий мішок.
— Гм, сміттєвий мішок, — повторив Стіллер, аби лише щось сказати.
— Не знаю, що в ньому було, — вела далі Рут Даль. — Рейдар теж не знав. Він просто непомітно звідти вшився. Але, можливо, отой рух навколо станції був якось пов’язаний зі зникненням хлопця.
Стіллер перебирав у голові почуте. Якщо вірити словам Рут Даль, то гроші цілком міг забрати Бернгард Клаусен. 80 мільйонів, звісно, величезні гроші, спокусливо великі гроші… Але він не уявляв собі, як тодішній міністр охорони здоров’я міг наважитися ризикувати задля них своєю кар’єрою. Ну, не для того ж, щоб покинути їх припадати пилюкою на дачі!
— Ваш чоловік був певний, що бачив самого Бенгарда Клаусена, а не лише його машину? — запитав Стіллер.
— Я знаю лише те, що розповів Рейдар, — відповіла вдова. — Тоді він уже був на лікарняному. Серце почало збоїти. Дні для нього минали трохи наче в тумані. Ейканґер вважав, ніби Рейдар сплутав дні, але ж він бачив велосипед Мейєра під стіною станції. Отже, то був той самий день…
З-під столу долинуло собаче хропіння.
— І про все це він розповів у відділку поліції? — перепитав Стіллер.
Рут Даль поклала руки на стіл.
— Невже в паперах допиту нічого про це не написано?
— Не так детально, як ви розповідаєте.
— Рейдар щось подібне підозрював, — зітхнула вона. — Він не мав певності, що Ейканґер візьме до уваги його свідчення. Бо він же теж бавився у політику. А Рейдар був не з тих, хто наполягатиме на своєму праві. Однак я порадила йому написати про це комусь нагорі.
— І він написав?
— Так, генпрокуророві…
68
ebooksa