– Не дратуй мене цим «якщо», Ло. Тебе ж звуть не Вілфред Снелл.
– Гаразд, припустімо, наше місто спостигла ґвалтовна й раптова смерть. Пожежа й загибель людей, але архіви, які вони вочевидь глибоко шанували, збереглися недоторканими, тож існує досить великий шанс, що скарбниця теж лишилася недоторканою. Ми повинні знайти її.
– Чудове відкриття! – Я кивнув головою й саркастично посміхнувся. – Як тобі пощастило його зробити? А я, виходить, даремно колупався в землі, шукаючи її протягом останніх півроку?
– Вона десь там, Бене, – сказав Лорен, знехтувавши мою насмішку.
– Де вона є, Ло? Де?
– Десь дуже близько. Десь у місцевості, обгородженій головними мурами, можливо, в зоні печери.
– Іди ти к бісу, Ло. Я перекопав там кожен дюйм, півсотні разів.
Я говорив із лагідним роздратуванням, яке, проте, невпинно наростало.
– А коли ти перекопуватимеш її всоте, ти зрозумієш, яким сліпим ти був.
– Щоб ти пропав, Ло! – почав я. – Не думаю…
– Випий, партнере, перш ніж ти вибухнеш.
Я зробив, як він мені порадив, і Лорен вів далі:
– Я не критикую тебе за те, що ти зробив, Бене. Але дозволь мені лише нагадати тобі, що 1909 року Теодор Дейвіс закінчив свою книжку словами: «Я боюся, що в Долині царів уже не залишилося жодної гробниці, яку ми не розкопали».
– Так, я знаю, Ло, але…
Не слухаючи мене, Лорен провадив:
– Але через тринадцять років Говард Картер знайшов гробницю Тутанхамона, найбільшй скарб, який будь-коли знаходили в тій долині.
– Ніхто не збирається припиняти пошуки, Ло, я працюватиму там доти, доки ти платитимеш.
– А я готовий побитися об заклад, що моя чекова книжка готова на більше, ніж ти думаєш.
– Гляди не програй цього закладу, Лорене, – остеріг я його.
І ми засміялися знову.
ebooksa