Уночі Гай прокинувся й побачив, що Таніт сидить біля нього на кушетці. Гніт у нічній лампі був прикручений низько, і її очі здавалися темними озерами на обличчі.
– Що тебе турбує? – запитав Гай, і вона мовчала кілька секунд, перш ніж йому відповісти.
– Святий отче, ти такий лагідний, такий добрий. Як ти міг робити все те, що було зроблено сьогодні?
Гай замислився на хвилину, перш ніж відповісти.
– Це був мій обов’язок, – пояснив він нарешті.
– Обов’язок повбивати тих нещасливців? – недовірливо запитала Таніт.
– Закон вимагає карати смертю повсталих рабів.
– У такому разі закон помиляється, – із палкою переконаністю заявила Таніт.
– Ні. – Гай похитав головою. – Закон ніколи не помиляється.
– Помиляється! – Таніт знову була близька до сліз. – Помиляється!
– Тільки закон оберігає нас від порожнечі, Таніт. Підкоряйся законові та богам, і тобі немає чого боятися.
– Закони треба змінити.
– Он як! – усміхнувся Гай. – Зміни їх, якщо тобі так хочеться, але, поки вони не змінені, підкоряйся їм.
Удосвіта наступного дня Ланнон Гіканус прибув до Сета. Він привів із собою два повні легіони, розгорнуті в бойовий порядок, і п’ятдесят бойових слонів.
– Боюся, я був надто жадібним, величносте, – сказав йому Гай, зустрівши його перед брамою. – Я не залишив вам жодного ворога.
Ланнон зареготав, гучно й весело, обняв Гая, а тоді обернувся до свого штабу, ще тримаючи руку на плечах Гая.
– Хто мене запевняв, що Бен-Амон не битиметься?
Того вечора, поки він був тверезий, Гай заспівав баладу, яку склав на пам’ять про битву на Кривавій річці, й Ланнон заплакав, слухаючи її, а коли балада закінчилася, то викрикнув, звертаючись до свого штабу:
– Три тисячі проти тридцятьох тисяч – для нас завжди буде ганьбою знати, що ми не билися разом із Гаєм Бен-Амоном того дня під Сетом.
Ланнон підвівся на ноги.
ebooksa