Серед відполірованих чорних каменів, які лежали вище від пляжу, Гай спорудив накриття з клаптя полотна, допоміг Айні перейти через пісок і прилаштував її під накриттям.
– Чашу вина, старенька матусю? – турботливо запропонував він.
– Ви надто добрі до мене, святосте.
Вони залишили її там мирно хропіти в затінку й, узявшись за руки, пішли по смужці пляжу за поворот затоки. Під пальмами кольору слонової кістки Гай розстелив плащ на твердому чистому піску, й вони звільнилися від одягу й лежали вдвох, розмовляючи, сміючись і кохаючись.
Потім скупалися вдвох у чистій теплій озерній воді й лежали голі на мілководді, відчуваючи, як маленькі хвильки ліниво накочуються на них, табунець сріблястих риб завдовжки з палець підійшов до них, лоскочучи їхню голу шкіру. Таніт засміялася й стала відштовхувати ногами їхні беззубі ротики.
Вони вийшли полежати на сонці й висохнути, й Гай дивився на Таніт, яка стояла над ним. Волосся в неї було мокре й спадало важкими чорними пасмами вниз по спині та грудях. Сонце зробило її плечі блискучими, й краплі води скапували з її вій. Вона гордо стояла під його пильним поглядом, підтримуючи свої груди руками.
– Ти не бачиш, щоб у мені щось змінилося, святий отче? – запитала вона таким тоном, ніби його піддражнювала.
Гай усміхнувся й похитав головою.
– Придивися краще, – наполягала вона, й тоді йому здалося, що її груди стали повнішими й більш випнутими, він помітив, що вони змережані синіми венами під білою шкірою.
– Ну? – запитала Таніт і пробігла долонями вниз по тілу, виокремивши живіт. – А тут? – запитала вона. – Тут щось змінилося? – І надула живіт, зі сміхом дивлячись на нього.
– Ти потовщала, – докірливо сказав їй Гай, повертаючи їй її сміх. – Ти їси забагато.
Таніт похитала головою.
– Те, що я маю тут, святий отче, прийшло мені не через рот.
Сміх поступово завмер у глибинах Гайового горла, й він подивився на неї приголомшеним поглядом.
Гай лежав у темряві, досі ошелешений і приголомшений. Йому здавалося неможливим, щоб одне з тих сімен, які він сіяв так недбало, закоренилося в лоні Таніт. Хіба жриці Астарти не навчені таємних способів уникати такого результату? Ця подія справді дорівнювала землетрусу, штормові чи поразці в битві. Тут необхідно вжити якихось радикальних заходів.
Розум Гая легко перестрибнув на думку про бридких старих відьом, які жили біля гавані й знали, як виправляти такі помилки. Він негайно відкинув таку можливість.
– Ні.
Він заговорив уголос, а тоді прислухався до дихання Таніт, сподіваючись, що не розбудив її. Він почав міркувати, чи не змінити йому свої плани; можливо, не варт удаватися до таких радикальних дій, можливо, йому вдасться організувати відкриття нового святилища десь у далекому закутні держави, й там, не боячись доскіпливих очей і злих язиків, він зможе дочекатися народження сина. Не буде ніякої складності в тому, щоб знайти жінку, якій він зможе довірити виховання дитини. Існувало чимало ветеранів його легіону, людей, покалічених у битвах, які тепер живуть простим життям в одному з маєтків Гая. Ті чоловіки мають плодоносних жінок, чиї груди завжди повні, й для них не проблема вигодувати ще одне немовля.
Вони зможуть навідувати свого сина настільки часто, наскільки виникатиме в них нагода. Він уже уявляв собі, яке то буде щастя, скільки сміху, уявляв, як його син із круглим животиком булькає і дриґає ніжками під яскравим сонцем.
Гай обережно засунув руку під укривала, обережно примостив її на голий живіт Таніт і почав досліджувати його.
ebooksa