Учитель висловився про Чжунгуна:
— Нехай би навіть люди не бажали, хіба відкинуть гори і потоки бичка з орної череди з рогами рівними й рудою шерстю?
Учитель сказав:
— Хуей міг по три місяці не розлучатися в своєму серці з людяністю, натомість в інших її стає лише на день чи місяць.
Доброчинний із Молодших спитав:
— Чи можна залучити Чжун Ю до правління?
Учитель відповів:
— Ю — людина рішуча. Із чим він не впорається на службі?
— А чи можна і Ци залучити до правління?
— Ци — людина з поняттям. І з чим він не впорається по службі?
— А чи можна і Цю залучити до правління?
— Цю багато чого вміє. Із чим він не впорається по службі?
Молодший посилав по Мінь Цзицзяня, щоб поставити його управителем у своєму селищі Бі. Та Мінь Цзицзянь сказав посланцю:
— Ти відмовся за мене ладненько. Якщо знову зватиме, переселюся за річку вень.
Боню хворів. Учитель навідав його і, взявши через вікно за руку, сказав:
— Який жаль! він умирає, така доля. Таку людину й уразила така недуга! Таку людину й уразила така недуга!
Учитель сказав:
— Яка гідна людина Хуей! Живе в убогому провулку, задовольняючись мискою рису і коряком води. Інші не витримують таких труднощів, Хуей не зраджує ці радості. Яка гідна людина Хуей!
Жань Цю сказав:
— Не те щоб мені не подобалася ваша путь, але сил моїх не стає.
ebooksa