Учитель відповів:
— У кому сил не стає, на півдороги кидають. А ти ще не починав іти!
Учитель прохав Цзися:
— Ти будь, як чеснотливий муж, ученим,
Не будь учений, як мала людина.
Коли Цзию став управителем Учена, Учитель у нього спитав:
— То як, чи знайшов там кого-небудь собі?
Цзию відповів:
— Знайшов Таньтай Меміна. Він не йде манівцями і з’являється в моєму домі лише в справах служби.
Учитель сказав:
— Мен Чжифань був скромним. Під час утечі перебував в ар’єргарді, але перед в’їздом у місто хльоснув свого коня і мовив: «Я не посмів би їхати позаду, та кінь не йшов уперед».
Учитель сказав:
— У наш вік навряд чи уникнеш біди, якщо ти гарний, як сунський Чжао, а красномовства жерця Чжу То не маєш.
Учитель казав:
— Хто може виходити, оминаючи двері? Але чому не йдуть цим шляхом?
Учитель сказав:
— Суть у простака затьмарила блиск,
У педанта блиск затьмарив усю суть, лише в чеснотливому мужі
Суть із блиском рівно змішані.
Учитель сказав:
ebooksa