Учитель відповів:
— Не з тим, хто може кинутись на тигра голіруч чи кинутися в річку, не дожидаючись човна, і померти без жалю. Та неодмінно — з тим, хто, беручись до справи, повен обережності й зі своєю любов’ю до складання планів досягає успіху.
Учитель сказав:
— Якби багатства можна було добитися, то задля цього я став би навіть тим, хто тримає батіг. Та коли його не можна добитися, я буду робити, що мені до вподоби.
Учитель ставився пильно до посту, війни, хвороби.
Коли Учитель був у Ци і там почув музику «Весняна», то він протягом трьох місяців не знав м’ясного смаку і сказав:
— Не сподівався від виконання музики такої досконалості.
Жань Ю спитав:
— Учитель за Вейського правителя?
Цзигун відповів:
— Гаразд, я його спитаю.
Увійшовши до Вчителя, спитав:
— Що за люди були Старший Рівний із Молодшим Рівним?
— Вони були древніми достойними людьми, — було за відповідь.
— Вони на щось нарікали?
— Вони прагли людяності і здобули її. На що ж було їм нарікати?
Вийшовши від Учителя, Цзигун сказав:
— Учитель не за Вейського правителя.
Учитель казав:
— Я радість знаходжу і в тім, коли живу на висівках із водою, сплю, підклавши долоню замість узголів’я. Багатство, шляхетство, придбані нечесно, мені здаються хмарою, що поруч пропливла.