Збишко й княгиня перезирнулися, гадаючи, що Юранд і досі говорить з гарячки, потім княгиня сказала:
Ради бога, опам"ятайтесь! Хіба дівчини не було з вами?
Дівчини? Зі мною? — здивовано спитав Юранд.
Бо ваші люди всі загинули, а її між ними не знайшли. Чому ви її залишили в Спихові?
Він повторив ще раз, але з тривогою в голосі:
—В Спихові? Та вона ж у вас, милостива пані, а не в мене!
Та ви ж прислали за нею в лісовий палац людей з листом!
Во ім"я отця й сина! — відповів Юранд. — Нікого я не посилав.
Княгиня раптом зблідла.
Що ж це таке? — сказала вона. — Ви певні, що говорите при своїй пам"яті?
Ради господа милосердного, де дівчина? — закричав, зриваючись з постелі, Юранд.
Почувши це, отець Вишонек швидко вийшов з кімнати, а княгиня говорила далі:
—Слухайте: за Данусею прибув до лісового палацу збройний загін з листом від вас. В листі було написано, що вас під час пожежі придушило балкою... що ви напівосліпли ї хочете бачити дочку... І вони взяли Дануську й поїхали...
— Горе! — вигукнув Юранд.— Богом присягаюся, ніякої пожежі в Спихові не було, і я не посилав по дочку!
В цей час повернувся ксьондз Вишонек з листом, подав його Юрандові й запитав:
Це не ваш ксьондз писав?
Не знаю.
А печать? "
Печать моя. Що написано в листі?
Отець Вишонек прочитав листа. Юранд слухав, хапаючись за волосся, потім сказав: