Безтурботний

— Ви можете розповісти, що ж усе-таки відбулося того вечора, коли ви підібрали мене на сходах?

На губах у неї загуляла усмішка, мовби світло в несправній люмінесцентній лампі, а в очах затанцювали щасливі вогники. У Харрі з’явилося відчуття, що він був греблею, яку трохи прорвало.

— Ви були жахливі, — прошепотіла вона, — але не огидні.

Харрі звів брову:

— М-м. Коли ви мене підняли, від мене тхнуло перегаром?

Вона здивувалася, наче таке їй узагалі й на думку не спадало:

— Ні. Зовсім ні. Від вас узагалі не пахло.

— Нічим?

Вона густо почервоніла:

— Нічим… особливим.

— Я на сходах нічого не загубив?

— А що ви могли загубити?

— Мобільний телефон і ключ.

— Який ключ?

— Ось про це я і хотів у вас запитати.

Вона похитала головою:

— Мобільного телефону не було. А ключ я підібрала й поклала назад вам до кишені. А ^юму ви мене про це запитуєте?

— Тому що я знаю, хто вбив Ганну. Просто спочатку хотів перевірити ще раз деякі факти.

44

Патрін