Безтурботний

— Та ні, ніхто не думав, що це так небезпечно. Не забудь, що ми одружуємося раніше за вас, розумієш. Ми не в силах стримувати молодь. Вони закохуються. Тринадцять — ти можеш собі уявити…

— Можу. — Харрі почухав потилицю.

— Але все виявилося дуже серйозно, розумієш. Вона була замужем за Стефаном, але любила Расколя з того самого дня, коли побачила його вперше. І хоча вони зі Стефаном жили у своєму вагончику, вона зустрічалася з Расколем, адже він весь час там перебував. Ну і сталося так, як і мало статися. Коли народилась Анна, тільки Стефан і Расколь не знали, що вона дочка Расколя.

— Бідолашна дівчинка.

— І бідолашний Расколь. Із них тільки Стефан був щасливий. Він так пишався, розумієш. Казав, що Анна така ж красива, як і її тато. — У сумних очах Симона промайнула усмішка. — Може, все б так і далі продовжувалось, якби Стефан із Расколем не задумали пограбувати банк.

— І в них не склалося?

Залишаючись у пробці, вони все-таки під’їхали до Рюєн-крюссет.

— їх було троє. Стефан як найстарший мав увійти до банку й вийти останнім. І поки двоє інших побігли з грошима за машиною, в якій змогли б звідти виїхати, Стефан залишавсь у приміщенні банку з пістолетом, щоб співробітники не ввімкнули сигналізацію. Адже вони були дилетантами, навіть не знали, що банк обладнаний системою беззвучної сигналізації. І коли ті двоє під’їхали, то побачили, що Стефан лежить обличчям на капоті поліцейського автомобіля й лягавий надягає на нього наручники. Вів машину Расколь. Йому було тільки сімнадцять, і він навіть прав не мав. Він опустив скло. На задньому сидінні лежало триста тисяч. Він поволі під’їхав до поліцейської машини, на капоті якої розпластався його брат. І тут Расколь і поліцейський зустрілися поглядами. Господи, повітря так само наелектризувалось, як того разу, коли Расколь і Марія зустрілися вперше. Вони дивились один на одного цілу вічність. Я боявся, Расколь закричить. Але він не вимовив ані слова. Просто поїхав далі. Це була їхня перша зустріч.

— Расколя та Йоргена Льонна?

Симон кивнув. Вони минули перехрестя з коловим рухом і звернули на Рюєнсвінген. Біля заправки Симон пригальмував і ввімкнув поворотник. Вони зупинилися перед дванадцятипо-верховою будівлею. Поряд, над входом, світився блакитний логотип Норвезького банку.

— Стефан отримав чотири роки, тому що вистрілив із пістолета в стелю, — продовжив розповідь Симон, — але після суду сталося щось дивне, розумієш. Расколь прийшов на побачення із Стефаном у «Ботсен», і через день один із наглядачів заявив, що в нового ув’язненого начебто змінилася зовнішність. Шеф же його сказав, що так часто буває з тими, хто відбуває перший термін. Часом дружини не можуть упізнати своїх чоловіків, коли приходять до них на побачення вперше. Наглядач заспокоївся, але ще за декілька днів по тому до в’язниці зателефонувала жінка й повідомила, що відбулася підміна: замість Стефана Баксхета в камері перебуває його молодший брат, якого слід відпустити.

— Це дійсно правда? — запитав Харрі, витягнув запальничку і підніс її до сигарети.

— Так^звичайно, — відповів Симон. — У південноєвропей-ських циган увійшло до звичаю, що молодший брат або син відбуває термін за засудженого, якщо в того є сім’я, яку йому треба утримувати. А у Стефана сім’я була. Для нас це справа честі, розумієш?

— Але власті, напевно, розібралися?

— Е-е, — Симон махнув рукою. — Для них циган є циган.

І якщо він сидить за те, чого не вчиняв, значить, напевно винен у чомусь іншому.

— А хто дзвонив?

— Цього вони так і не з’ясували. Але тієї ж ночі зникла Марія. І її більше ніколи не бачили. Поліцейські привезли Расколя в Тоєн пізно вночі. Стефан відбрикувався, вергав прокляття, але його зв’язали й винесли в машину. Анні було два роки, вона лежала в ліжку, кричала, кликала маму, і ніхто, ні чоловіки, ні жінки, не могли її заспокоїти. Аж поки до вагончика ввійшов Расколь і взяв її на руки.

Вони пильно вдивлялися в двері банку. Харрі подивився на годинник. До закриття залишалося декілька хвилин.

— А що сталося потім?