Беате відставила чашку:
— Правду кажучи, не готова визнати, що ти мене переконав, Харрі. Якась невідома жінка в під’їзді, кодове слово, що означає жіноче ім’я, якщо прочитати його з кінця, і психолог, який вважає, що Альф Гуннеруд ужив слово, більш властиве жінкам.
— М-м, — кивнув Харрі. — Згоден. Але спершу я збирався розповісти, що навело мене на слід. І перш ніж повідати тобі, хто вбив Анну, я хотів запитати, чи не зможеш ти допомогти мені розшукати декого із тих, які зникли безвісти.
— Звичайно. Але чому ти до мене звертаєшся? Хіба пошук тих, що зникли, входить…
— Так, — сумно всміхнувся Харрі. — Пошук тих, що зникли, — це твоя турбота.
43
Рамона
Харрі знайшов Вігдіс Албу на пляжі: обхопивши руками коліна і вдивляючись у води фіорду, вона сиділа в тій же ніші в скелі, де він спав тієї ночі. У вранішньому серпанку сонце було схоже на своє бліде відображення. Ґреґор вибіг Харрі назустріч, виляючи хвостом. Був час відпливу, в повітрі відчувався запах водоростей і нафти. Харрі сів на камінь у неї за спиною і дістав сигарету.
— Це ти його знайшов? — запитала вона, не обертаючись.
Харрі прикинув, скільки часу вона його чекала.
— їх було багато, — відповів він, — і я серед них.
Вона прибрала пасемце волосся, що розвівалося на вітрі в неї перед очима.
— І я також. Але це було давним-давно. Можеш мені не вірити, але колись я любила його.
Харрі клацнув запальничкою:
— А чому мені вам не вірити?
— Та вір чому хочеш. Не кожній людині дається здатність любити. Ми — і вони, — може, і вірять, що можуть, але це не так. Вони можуть вивчити жести, репліки, послідовність кроків — і все. Дехто з них навіть здатний обдурювати нас тривалий час. Але мене вражає не те, що вони не можуть, а те, що не хочуть. Навіщо напружуватися, щоб відповісти на почуття, їм зовсім не знайоме? Ти розумієш, констеблю?
Харрі не відповів.
— А може, вони просто бояться, — сказала вона і повернулася до нього, — бояться подивитись у дзеркало і побачити в ньму карликів.
— Про кого ви говорите, фру Албу?
Вона знову повернулася лицем до затоки: