Безтурботний

— Значить, домовилися, — констатувала вона. — Я завтра маму попереджу.

Він побажав їй на добраніч, поцілував у щоку і вирушив у полярний похід у західному напрямі.

Сімнадцятого грудня Норвезьке телеграфне агентство повідомило, що є великий шанс побити двадцятирічний рекорд із кількості опадів, що випали в грудні.

Того ж дня комісія закінчила роботу над поданням у справі Тома Волера.

Комісія не зафіксувала ніяких порушень службових інструкцій і навіть, навпаки, висунула пропозицію заохотити Тома Волера за те, що він діяв абсолютно правильно і зберіг присутність духу у вельми драматичній ситуації. Шеф кримінальної поліції подзвонив начальникові Управління і обережно поцікавився його думкою відносно представлення Тома Волера до нагороди, але оскільки сім’я Альфа Гуннеруда, незважаючи ні на що, належала до найшанованіших у місті — його дядько засідав у міському муніципалітеті, — вони вирішили, що такі дії можуть бути визнані невчасними.

Харрі всього лише коротко кивнув, коли Халворсен повідомив його, що Волер повернувся до виконання службових обов’язків.

Настав Святвечір, і принаймні маленьку Норвегію вкутав різдвяний спокій.

Ракель вигнала Харрі з Олегом із дому, щоб вони не заважали їй готувати різдвяний обід. Повернувшись, вони відразу ж відчули аромат печені зі свинячих реберець. Улав Холе, батько Харрі, приїхав на таксі разом із Сестринцем.

Сестринець захоплювалася будинком, їжею, Олегом, усім. За обідом вони з Ракеллю щебетали, мовби давні подружки, а ось Олег із Улавом, які сиділи один проти одного, відбувалися короткими репліками. Але і вони відтанули, коли прийшов час вручати подарунки, і Олег розкрив великий пакет із записочкою «Від Улава Олегу». У ньому виявилося повне зібрання творів Жуля Верна. Роззявивши рота, Олег почав перегортати один із томів.

— Це він написав той роман про подорож на Місяць, який читав тобі Харрі, — сказала Ракель.

— Тут оригінальні ілюстрації, — підхопив Харрі й показав на малюнок, де капітан Немо стоїть поряд із прапором на Південному полюсі й каже: «Не згадуйте лихим словом! Моя нова держава починається з шестимісячної ночі».

Ці книги стояли на полиці мого батька, — сказав Удав, він був збуджений не менше, ніж Олег.

— Ну і що з того! — вигукнув Олег.

Коли ж Олег обійняв Улава на знак подяки, на обличчі у нього з’явилася збентежена, але тепла усмішка.

Уночі, коли Ракель заснула, Харрі підвівся й підійшов до вікна. Він згадував тих, кого більше не було. Матір, Біргіту, батька Ракелі, Елен і Анну. І тих, хто ще живий. Ейстейна з Уппсали, якому він одного разу подарував на Різдво черевики. Расколя в «Ботсені» і двох милих жінок із Уппсали, що люб’язно запросили Халворсена на пізній різдвяний обід, оскільки той чергував того вечора і не встигав додому в Стейнк’єр до настання Різдва.

Щось сталося нинішнього вечора, він не знав, що саме, але щось змінилося. Він довго дивився на міські вогні й раптом виявив, що сніг уже не падає. Сліди. Ті, хто вночі пройде стежиною вздовж Акерсельви, напевно залишать сліди.

— Ти отримав те, про що мріяв? — прошепотіла Ракель, коли він знову ліг.

— Мріяв? — Він обійняв її.

— Мені здалося, ти про щось мрієш там, біля вікна. Про що?

— У мене є все, про що я тільки можу мріяти, — відповів Харрі й поцілував її в лоб.