І не лишилось жодного

Ломбард додав:

— Безслідно зник із острова.

Блор підтвердив:

— Безслідно зник — саме так! Наче якийсь чортів чаклунський фокус.

Віра нетерпляче перебила:

— Нонсенс! Він десь ховається!

Блор не погодився:

— Ні, не ховається! Кажу вам — немає де заховатись на цьому острові. Він голий, як ваша долоня. Надворі місячно. Видно, як удень. А його — не знайти.

Віра сказала:

— Він повернувся до будинку.

Блор кивнув:

— Ми про це вже подумали. Ми й будинок обшукали. Ви, напевно, нас чули. Його тут немає, кажу вам. Його немає — випарувався, щез…

Віра похитала головою:

— Я в це не вірю.

Ломбард підтвердив:

— Це правда, моя дорога.

Він замовк, а потім додав:

— А ще є один невеличкий нюанс. Було вибито раму вікна в їдальні — і залишилось лише три маленьких солдатики на столі.

Розділ п’ятнадцятий

I