І не лишилось жодного

— Що я — А. Н. Оуен? Думайте, що вам, у біса, завгодно. Та я вас запитаю, якщо це так, то чому я вас не пристрелив із револьвера минулої ночі? Я міг би, разів із двадцять.

Блор похитав головою:

— Я не знаю… і це факт. У вас, напевно, є на це свої причини.

Віра, яка не брала участі в суперечці, озвалася:

— Гадаю, ви обидва поводите себе, як ідіоти.

Ломбард глянув на неї.

— А це ж чому?

Віра нагадала:

— Ви забули той дитячий вірш. Ви що, не помічаєте там підказки?

І виразно продекламувала:

— Четверо солдатиків плавали у морі,

Один піймався на гачок, їх зосталось троє.

Вона продовжувала:

— «Піймався на гачок» — це головна підказка. Армстронґ — не мертвий… Він забрав порцелянового солдатика, щоб ви подумали, ніби він мертвий. Кажіть, що хочете, та Армстронґ — і досі на острові. Його зникнення — це лише приманка, щоб ми клюнули та піймались на гачок…

Ломбард знову сів.

Він сказав:

— Знаєте, можливо, ви маєте рацію.

Блор промовив:

— Авжеж, але якщо це так, то де він? Ми все обшукали. Усередині та назовні.

Віра іронічно нагадала: