І не лишилось жодного

22
18
20
22
24
26
28
30

Філіп схопив її за плече. Його голос був нетерплячий та озлоблений.

— Це все пояснює. Армстронґ переховується десь у будинку… Я таки дістану його.

Віра притиснулася до нього й закричала.

— Не будьте дурнем! Тепер наша черга! Ми наступні. Він хоче, щоб ми шукали його! Розраховує на це!

Філіп зупинився й задумливо сказав:

— Можливо, ви маєте рацію.

— У будь-якому разі, тепер ви визнаєте, що мої підозри підтвердилися, — наполягала Віра.

Ломбард кивнув.

— Так, ви виграли. Це справді Армстронґ. Але де ж до дідька він сховався? Ми ретельно прочесали всю територію острова.

— Якщо ви не знайшли його вчора ввечері, то й тепер не знайдете його… Це здоровий глузд.

Ломбард неохоче погодився:

— Так, але…

— Він, напевно, підготував сховок раніше. Природно, що він мав таке зробити. Знаєте, секретне місце, як у старовинних маєтках.

— Це не старий дім.

— Але Армстронґ міг зробити сховок.

Філіп похитав головою.

— Того першого ранку ми вимірювали будинок. Клянусь, що потаємних схованок там немає.

— Має бути.

— Хотів би я подивитися.

— Так, хочете подивитися! — закричала Віра. — А він це розуміє! Він усередині, просто чекає на вас!