І не лишилось жодного

— Знаєте, я не в захваті від ідеї із консервованим язиком. Залишусь тут, із міс Клейторн.

Блор завагався. Віра промовила:

— Зі мною все буде гаразд. Я не думаю, що він мене застрелить одразу ж, як ви повернетеся спиною, якщо це саме те, чого ви боїтесь.

Блор відповів їй:

— Добре, нехай буде по-вашому. Але ж ми домовились триматися разом.

Філіп сказав:

— Це ви самі виявили бажання піти до лева у лігво. Піду з вами, якщо хочете.

— Ні, не підете, — заявив Блор. — Ви тут залишитесь.

Філіп засміявся.

— Ви досі мене боїтесь? Ну ж бо, я міг би вас обох у цю ж хвилину застрелити, якби хотів.

Блор промовив:

— Так, але тоді все буде не за планом. За планом — по одному і в різний спосіб.

— Власне, — звернув увагу Філіп, — здається, ви багато про це знаєте.

— Звичайно, — сказав Блор, — трішки моторошно йти до будинку самому…

Філіп м’яко промовив:

— І з цієї причини, чи не позичу я вам револьвер? Відповідь — ні, не позичу! Не все так просто, дякую.

Блор знизав плечима й почав свій шлях угору крутим схилом до будинку.

Ломбард нишком сказав:

— Час годівлі у звіринці! У тварин регулярні звички!

Віра схвильовано відповіла: