119 Як ще один приклад, у країнах Європи соціально-економічний статус може з вірогідністю у 68 % спрогнозувати інсульт. Однак не всі хвороби більш розповсюджені серед бідних, є й ті, які надають перевагу заможним. Наприклад, меланома говорить нам про те, що засмагання в шезлонгу може нести зовсім інші ризики, ніж почервоніння шиї від фізичної праці у зігнутому положенні (великий відсоток бідних людей, які працюють під сонцем, мають достатній вміст меланіну у шкірі, якщо ви розумієте, про що я). Або ж розсіяний склероз та кілька інших аутоімунних захворювань, а також поліомієліт у свої кращі роки. Або так званий «госпіталізм» — педіатричне захворювання 1930-х років, яке виникало через тривале перебування дитини в лікарні. Зараз уже зрозуміло, що основною причиною була недостатня кількість соціальних контактів — і діти, які лежали в бідніших лікарнях, менше були схильні до цього захворювання, бо такі лікарні не надавали одномісних палат.
120
120 Деякі фахівці в цій галузі встановили (ще до виходу фільму з Ді Капріо) чіткий взаємозв’язок між людськими втратами внаслідок потоплення «Титаніка» та градієнтом СЕС.
121
121 Це означає, що якщо ви й народились у бідній родині — ви ще не приречені. Певний позитивний вплив може справити соціальна мобільність.
122
122 Хочу зазначити один разючий нюанс: рівень освіти фактично поглиблює «медичну нерівність». Медичні дослідження породжують нові підходи в лікуванні та профілактиці захворювань, і саме освічені люди першими дізнаються про них, оцінюють і застосовують на собі, отримуючи для себе переваги і користь і ще більше посилюючи градієнт у сфері охорони здоров’я.
123
123 Це може здатися побічною темою, але вона така ж важлива, як усі теми, що я порушую в цій книжці. Якщо не брати до уваги 25 % найбідніших країн у світі, немає жодного зв’язку між загальним рівнем достатку країни та відсотком її громадян, які вважають себе щасливими. (Громадяни скількох країн визнали себе принаймні так само щасливими, як американці, або й щасливішими, хоча ці країни й бідніші за США? Десятьох країн, більшість із яких мають державні системи соціального забезпечення. А менш щасливими? Десятка країн з найбільш нещасливими громадянами — це країни колишнього СРСР та Східної Європи.)
124
124 1960 року США належало 13 місце в рейтингу країн з найдовшою тривалістю життя, що є досить посереднім результатом. Але 1997 року США опустилися вже на 25 позицію. Хоча, наприклад, греки, середній дохід яких десь уполовину менший, ніж в американців, живуть довше.
125
125 Штати з найвищим ступенем майнової рівності — це штати регіону Нова Англія, а також штати в регіоні прерій, як-от Дакота, Айова та Юта; з найнижчим — штати Глибокого Півдня і Невада.
126
126 Відповідно, сума сукупного доходу громади, яка мала бути перерозподілена між багатою та бідною частинами населення для зрівняння їхніх доходів, називається індексом Робіна Гуда.
127
127 Навіть на рівні студентських містечок — що більший соціальний капітал студмістечка, то менше студенти пиячать.
128
128 Політолог Роберт Патнам з Гарварду є автором відомої метафори, яка описує цей стан американської відчуженості, що стає дедалі більш розповсюдженим: «грати в боулінг із самим собою». За останні десятиліття дедалі більше американців грають у боулінг, але мало хто з них бере участь у квінтесенції цього американського соціального феномену — лігах з боулінгу.
129