— Хто це? — спитав Альберт.
— Хто? — прокинулася вона від задуми.
— Отой лисий черевань, що сидить на бильці крісла.
— Заступник начальника повітового управління держбезпеки. Мій давній знайомий, Крихняк. Я запросила його для цієї дівчини.
— Невже? — з сумнівом у голосі мовив Альберт. Рачинська зітхнула.
—Її наречений був ад’ютантом Рокити чи щось подібне. Хтось сказав їй, що він арештований і сидить у варшавській в"язниці. От я і звела їх із Крихняком. Дівчина гарненька…
Крихняк нахилився і губами торкнувся волосся дівчини. Альберт запитав, ледве стримуючи злість:
— А якщо її наречений загинув?
— Ви гадаєте, що…
— Не знаю. Я просто так сказав…
Крихняк ніжно цілував волосся вчителевої дочки. Його велика лиса голова рожево поблискувала. Дівчина сиділа нерухомо, як паралізована. Зникла Крихнякова дружина, землемір оглядався на всі боки, виходячи з вітальні.
Патефон змовк. Альберт відвів господиню до крісла. Дівчина зашарілася і випручалася з обіймів череваня.
— Хто знає, голубко, можливо, він уже на волі…— таємниче усміхався до неї Крихняк.
— Не вірю, — пробурмотіла вона. — З ваших рук ніхто не виходить живий.
Крихняк поплескав себе по товстих стегнах.
— Ви нас переоцінюєте. Бували і втечі.
Вона знизала плечима. Рачинська принесла на підносі чотири наповнені чарки.
— Вип"ємо за звільнення Куртмана, — сказала вона, цокаючись із Крихняком.
— Куртмана? — повторив Альберт, ніби роздумуючи вголос. — Тиждень тому юнак на прізвище Куртман був убитий біля хати лісничого Граби. Я дізнався про це зовсім випадково. У Варшаві до мене зайшов один знайомий, що живе якраз неподалік від лісничого. Куртман якийсь ваш родич?
— Наречений, — понуро відповіла господиня. — Це був наречений панни Рамуз.
ebooksa