— Не хочу, — скривився я.
— Засцяв? — зверхньо оскалився програмер.
— Гаразд… Став захист, — кинув я йому.
Він вишкірився:
— Знаю, дитинко…
Я без особливих зусиль пробив його щити і відкинув його до стінки, трохи здавивши за горло.
— Нічого собі…— закашлявся Тарапата, потираючи шию, — справді непогано…
— Угу, — втомлено кивнув я у відповідь.
— А чого кислий? — за мить безтурботно поцікавився Тарапата, знову підпалюючи цигарку.
— Є запитання.
— Валяй, став… — з виглядом гуру затягнувся програмер.
— Як звідціля вибратися?
— Ги… Ну в тебе і питаннячка… — Тарапата підняв однією рукою окуляри і вирячився на мене. — Жартуємо?
— Ні… Я серйозний, як ніколи… То як?
Він хитнув головою:
— Ніяк…
— А з цим що робити? — я показав йому мізинець.
Він знизав плечима і гигикнув:
— Ну… Відрубати пальця…
— Жартуємо? — передражнив його я.
ebooksa