Над ранок мене розбудив телефон. Стомлений і напівсонний — майже всю ніч мене мучили страхіття, — я підняв трубку, проклинаючи в душі винахідника телефону, а також того, хто дзвонить до мене в таку ранню годину.
Одначе вже перших слів було досить, щоб сон миттю щез. Телефонувала Катерина.
— Даруй, що піднімаю тебе з ліжка, але пізніше ми не зможемо зв"язатися, а справа дуже пильна. Вранці зателефонуєш або краще особисто поїдеш до де Ліма і скажеш їм, що відмовляєшся вести їхню справу. Можеш їм, звичайно, допомогти знайти іншого адвоката. Зроби це спокійно, без скандалу… Зрештою, ти це вмієш.
Я був геть ошелешений.
— Це… неможливо. Опівдні я, як адвокат де Ліма, повинен офіційно подати позов проти інституту Бурта.
— Отже, ти його ще не подав? — щиро зраділа вона. — То й не подавай. Це зробить за тебе твій наступник.
— А якщо вони не згодяться? Я зобов"язаний протягом двох тижнів з моменту відмови подавати юридичну допомогу своїм клієнтам.
— Ніхто не може тебе примусити. Мені здається, ти маєш право відмовитися від справи, сказавши, що вона тобі не до снаги.
— Тоді мені треб, а подати апеляцію до адвокатської колегії…
— Ну, то й подай.
— Але чому саме зараз? Що я скажу де Ліма? З якої причини?
— Причина проста і переконлива: ти не віриш, що професор винен, що він експериментував над Хосе Браго. Ясно?
— Ба! Саме зараз у мене й виникли щодо цього серйозні сумніви. Розтин засвідчив — на Браго експериментували. Професор Гомез — безперечно авторитет. Не кажучи вже про те, що це людина чесна і заслуговує повної довіри.
— Це не має ніякого значення, — голос Катерини звучав на диво байдуже.
— Як це — не має значення? Що ти кажеш?! — обурено вигукнув я.
— Та ти не нервуй. Це справді не має ніякого значення. Вір мені! Здається, ти можеш мені довіряти, — я відчув у її голосі нетерпіння.
— Гомез забрав череп Браго в лабораторію для докладного вивчення…
— Ну й нехай собі вивчає. Тебе це не обходить.
— Нічого не розумію…
— Ти сьогодні ж дізнаєшся про все. В полудень поїдеш у Пунто-де-Віста…
ebooksa