— Уже пів на дванадцяту. Ви встигнете побувати в судді?..
— Саме про це я й мушу з вами поговорити, — скористався я нагодою. — Мені хотілося б, щоб ви правильно мене зрозуміли. Повірте — моє ставлення до вас, особливо до вашого сина Маріо, не змінилося. Але, подумавши, я дійшов висновку: буде краще, коли ви з чоловіком візьмете собі іншого адвоката.
Вона була приголомшена.
— Сеньйоре адвокате! Але ж ми зовсім не хочемо відмовлятися від вашої допомоги. Хтось, очевидно, розпустив плітки…
— Ви не так мене зрозуміли. Я сам хочу відмовитися. Але аж ніяк не тому, що маю до вас якісь претензії. Причини зовсім інші. Досить поважні, щоб…
Я не докінчив, бо почув — за спиною відчинилися двері. До кімнати, простягаючи мені обидві руки, зайшов господар.
— Вітаю вас, любий адвокате! — вигукнув він, сяючи усмішкою. — Сьогодні наш великий день! Ви, напевно, читали вранішні газети?
— Читав…
Він, мабуть, не помітив холодного тону моєї відповіді, бо бадьоро вів далі:
— Вечірні випуски будуть не менш цікаві! Ви знаєте, що виявив професор Гомез?
— Ні. Я ще з ним не розмовляв.
— Уявіть собі, бідолашний Браго щонайменше три місяці жив без мозку… Зовсім без мозку. У нього вийняли мозок, як у піддослідного собаки!
Мені зсудомило в горлі. Сеньйора Долорес стояла бліда, мов стіна, тримаючись за бильце Крісла.
— Це страшно… — прошепотіла вона.
— Жахливо! — підхопив де Ліма. — Коли б ще хоч зразу… Вони знущалися з нього близько року, виймаючи мозок поступово, шматочками… Професор Гомез виявив це, вивчаючи якісь зміни в самому черепі, наростання якоїсь там тканини чи чогось схожого на це. Я на цьому не розуміюсь, але професор Гомез — авторитет!
Я підійшов до сеньйори Долорес і допоміг їй сісти в крісло.
— Не знаю, чи зможете ви в такому стані поїхати зі мною… — промовив я й, звертаючись до де Ліма, додав — Не розповідайте про такі речі ери дружині. Хіба ви не бачите?..
— Що з тобою, люба? — стривожився господар.
— Нічого… нічого… — відповіла вона через силу. — Мені вже краще… А з вами… я поїду. Я мушу поїхати. Хіба що… поліція…
— Що сталося? — злякався де Ліма.
ebooksa