— Ваш син в інституті Бурта!
Враження було приголомшливе. Сеньйора Долорес якусь мить стояла, дивлячись на мене широкими з подиву й страху очима, потім важко опустилася в крісло.
— Я знала, ще так буде! — раптом вибухнула вона. — Це ви довели до цього! Ви не хотіли мене слухати! Ви радили залишити Маріо в Естебано… А я, дурна, вірила вам!
— Мені дуже прикро… — невпевнено промимрив я, трохи спантеличений різким наступом.
— Що ж тепер буде? Треба повідомити поліцію. Негайно! — вона схопилася з крісла й підійшла до апарата, що стояв на столику. — Вони його там замордують! Як Хосе! Телефонуйте! Найкраще, коли повідомите ви!
Де Ліма підбігла до мене й потягла до телефону.
— Вгамуйтеся. Хлопцеві ніщо не загрожує, — промовив я по-дружньому. — Я знаю це напевно.
— Ви тільки втішаєте мене… Ну, телефонуйте ж! Хутчій!
— Я можу зателефонувати, коли ви так уже хочете, — вів я далі так само лагідно. — Однак, мені здається, буде краще, коли ми дочекаємося вашого чоловіка. Я знаю напевне, що Маріо перебуває в інституті з доброї волі і ніхто там не збирається силою його утримувати. Зрештою, можу вам присягтися: сьогодні ввечері, а найпізніше завтра вранці я сам привезу його додому. По обіді я їду в Пунто-де-Віста і зроблю все, щоб умовити його повернутися.
— А вас до нього допустять?
— Безперечно.
— Я поїду з вами!
Справа починала повертати на гірше.
— Не знаю, чи буде це правильно… — обережно відповів я.
— Матері не пустять?! То ви сумніваєтесь? Ви просто мене втішаєте! А я все одно не всиджу вдома. Я й так туди поїду.
Я не бачив іншої ради, як погодитися.
— Гаразд. Я візьму вас. А втім, ми ще послухаємо вашого чоловіка.
Сеньйора де Ліма квапливо глянула на годинник.
— Він уже мав прийти. Коли ви хочете виїхати?
— Найпізніше о першій.
ebooksa