— Ваша дружина хоче їхати зі мною по Маріо.
— Але ж отець благочинний пообіцяв…
— Маріо в інституті Бурта, — пояснив я.
— А може, все-таки подзвонити їв поліцію, — почала сеньйора Долорес.
— Звичайно, — невпевнено підтримав де Ліма. — Можна подзвонити… Хоча… мабуть, скоріше… сеньйор адвокат має рацію. Але чи вдасться вам його привезти?
— Я гадаю — вдасться. Не знаю тільки, чи зможе сеньйора…
— Нехай їде, — кивнув господар. — Зрештою, якщо вона відчує себе недобре, то почекає в да Сільва. В разі чого… — він затнувся і глянув на годинник. — Вам, здається, вже час.
— Сеньйор адвокат не хоче вести нашої справи, — промовила сеньйора Долорес.
Де Ліма вкляк на місці.
— Я ладний допомогти вам знайти іншого адвоката… — спробував я пом"якшити враження.
— Сеньйоре адвокате! Я не вірю!
— На жаль. Моє рішення остаточне. Якщо ви квапитесь, я сьогодні ж готовий передати судді ваше прохання про притягнення до відповідальності професора Боннарда. Але я, на жаль, вести цієї, справи — не буду. Виникли певні обставини, які так змінили ситуацію, що я змушений відмовитися.
Де Ліма гостро глянув на мене.
— Ви боїтесь їх? — запитав він.
— Кого?
— Можете бути зі мною відверті. Вони, напевно, спробують вас залякати. Але їхню оправу вже програно. Всі козирі в наших руках.
— Ніхто не пробував залякувати мене, — рішуче заперечив я, і цієї самої миті мені пригадалася вранішня розмова з Катериною. — Я не хочу втручатися в політику та й годі!
Господар допитливо дивився на мене.
— Як хочете… — промовив він, помовчавши хвильку. — Врешті, ми можемо передати страву комусь іншому. Але скажу вам щиро: ви робите дурницю. Добре проведена справа проти нинішнього керівництва інституту Бурта — це шлях до кар"єри. Я. не побоюся навіть сказати: до великої кар"єри! Хто може знати, що буде завтра?
Він замовк і замислився. Сеньйора Долорес вичікувально дивилася на мене, але я теж мовчав.
ebooksa