Поріг безсмертя

Ігнасіо знову стурбувався.

— Але Маріо казав… — почав був він і затнувся.

Сеньйора де Ліма різко обернулася.

— Ти бачив мого сина?

— Звичайно. Ви — мати Маріо? — здивовано похитав він головою.

— Так. Я його мати. То Маріо в інституті?

— Авжеж, сеньйоро. І ви теж хочете туди поїхати? До чоловіка?

Сеньйора Долорес не зрозуміла.

— Ми їдемо всі втрьох.

— Ну, отож-бо я й кажу. А Маріо боявся, що ви не дозволите йому залишитися з батьком…

Сеньйора де Ліма розкрила з подиву рота.

— Мій чоловік в інституті?!

Ігнасіо запитливо глянув на священика.

— Ну, кажи, що знаєш, — поквапив його Альберді.

— Так, превелебний отче. Він там, сеньйоро.

— Ти бачив мого чоловіка? — запитала Долорес.

— Я не бачив, сеньйоро. Але чув, як він розмовляв з Маріо.

— Нічого не розумію. Звідкіля Карлос узявся в Боннарда? Ти напевне знаєш, що то був. мій чоловік?

— Маріо казав, що це його батько. Що, нарешті, вони зустрілися.

— Що-о-о?!