- Я теж минулої ночі не спав.
- Індик був на високому рівні, - хвалився інспектор. - Жаль тільки, що ми швидко з ним упорались. Тепер
доведеться заощаджувати. Виходить, що не тільки ми індика з’їли, він теж ухитрився виїсти дірку в нашому
бюджеті.
- Таке життя, - не відриваючись від панелі, озвався Джо. - Хочеш жити - заощаджуй. Навіть мільйонери, кажуть,
змушені на чомусь економити.
Внизу заголубіли озера. ~- Холоднющі... - здригнувся Джо, поглядаючи вниз. - Крижані потоки збігають з гір у
ті озера. Купіль, скажу тобі, досить бадьора. А я до всього ж не люблю холодної води.
- Ти ночами купаєшся в цих озерах? - здивувався інспектор.
- Доводиться. - Джо помовчав. - Добре, що я колись навчився плавати. Та й колишні вправи на турніку
допомогли.
Джо вів птахоліт, не спускаючи погляду з екрана, де то збігалися, то розбігалися дві лінії - зелена і голуба.
Та ось озера зникли, і внизу завиднілися дахи Чотирнадцятого району Міста.
- Здається, ми наближаємось до мети.
Голуба лінія зненацька почала уповільнювати свій стрімкий біг на екрані, зрештою, зупинилась, потовщала і
запульсувала, перетворюючись спершу в бульбашку з нерівними краями, а по хвилі - в чітко окреслене коло.
- Десь тут... - детектив глянув униз, - в одній із вілл Чотирнадцятого району, і стоїть зараз годинник з привидом.
Ще через мить у голубому колі на екрані з’явилося маленьке перехрестя і почало збільшуватись.
- Під нами! - крикнув детектив і повів птахоліт по колу, уважно стежачи за екраном.
Перехрестя в голубому колі повільно пересувалося на лівий край екрана - і враз застигло, спалахнуло. Почувся