— Прощавай, сер Парзіваль, — промовив Анорак. — Бажаю успіху в твоєму квесті.
І перш ніж я встиг запитати, що потрібно робити далі, або де знайти перші ворота, його аватар зник у спалаху світла під супровід звукового ефекту телепортації, який був взятий зі старого мультфільму вісімдесятих «Dungeons & Dragons».
Я залишився сам на порожньому підніжжі трону. Глянув на Мідний ключ у руці та переповнився зачудуванням і захопленням. Він виглядав точнісінько як у «Запрошенні Анорака»: простий антикварний мідний ключ, на овальній ручці витиснено римську цифру «I». Я покрутив його в руці аватара, спостерігаючи, як ліхтар освітлює римську цифру. Саме тоді я помітив два маленькі рядки тексту, вигравірувані на металі. Я підніс ключ до світла і прочитав їх уголос: «Те, що ти шукаєш, заховано в смітті на найглибшому рівні Даґґората».
Не було потреби читати вдруге. Я відразу зрозумів, про що йдеться. Я точно знав, куди потрібно йти і що потрібно зробити, коли я туди потраплю.
«Заховано в смітті» було посиланням на стару лінійку комп’ютерів TRS-80, які «Tandy» та «Radio Shack» виготовляли у сімдесятих-вісімдесятих роках. Користувачі комп’ютерів тієї епохи зневажливо називали TRS-80 «Trash 80», тобто «сміття».
Першим комп’ютером Галлідея був TRS-80 з неймовірними 16 кілобайтами оперативної пам’яті. І я точно знав, де можна знайти копію цього комп’ютера в ОАЗі. Кожен мисливець знав.
У перші дні ОАЗи Галлідей створив маленьку планету Мідлтаун на честь свого рідного міста в Огайо. Планета була місцем ретельного відтворення його рідного міста кінця вісімдесятих. Приказка про те, що дитинство не повернути? Галлідей знайшов спосіб. Мідлтаун був одним з його улюблених проектів, і він роками програмував та покращував його. І загальновідомим (принаймні для мисливців) було те, що найдетальнішою та найточнішою частиною симуляції Мідлтауна було відтворення будинку юного Галлідея.
Я не мав можливості його відвідати, але бачив сотні скріншотів та відео цього місця. В кімнаті Галлідея стояла точна копія його першого комп’ютера, TRS-80 Color Computer 2. Я був впевнений, що саме там він заховав Перші ворота. А другий рядок, витиснений на Мідному ключі, розказав, як саме до них дістатись:
«Даґорат» було словом ельфійською мовою сіндарін, яку створив Дж. Р. Р. Толкін для «Володаря перснів». Воно означає «битва», але Толкін писав його тільки з однією літерою «ґ», а не двома. «Даґґорат» (з двома «ґ») міг відноситись лише до одного: неймовірно незрозумілої комп’ютерної гри під назвою «Dungeons of Daggorath», випущеної у 1982. Гра була створена лише для однієї платформи, TRS-80 Color Computer.
У «Альманасі Анорака» Галлідей писав, що саме через гру «Dungeons of Daggorath» він вирішив, що хоче стати дизайнером відеоігор.
І «Dungeons of Daggorath» було серед ігор у коробці з-під взуття, яка в дитячій кімнаті Галлідея стояла поруч з TRS-80.
Все, що потрібно було зробити, це телепорутватись у Мідлтаун, піти в будинок Галлідея, сісти за його TRS-80, зіграти, досягти найнижчого рівня підземелля і… там я мав знайти Перші ворота.
Принаймні, такою була моя теорія.
Мідлтаун був у Секторі-7, далеко від Людуса. Але я набрав більш ніж достатньо золота та скарбів, щоб заплатити за телепортацію. За попередніми стандартами мого аватара, я тепер був непристойно багатим.
Я перевірив годину: 23:03 OST (OASIS Server Time — серверний час ОАЗи, який також був стандартним східним часом). У мене було вісім годин до початку школи. Цього мало вистачити. Я міг спробувати прямо зараз. Мчати геть з підземелля на поверхню, тоді щодуху бігти до найближчого транспортного терміналу. Звідти я міг телепортуватись безпосередньо в Мідлтаун. Якщо вирушу зараз, то мав би добратись до TRS-80 менш ніж за годину.
Я знав, що потрібно було трохи поспати. Я сидів в ОАЗі цілих п’ятнадцять годин. А завтра п’ятниця. Я можу телепортуватись у Мідлтаун одразу після школи, і матиму цілі вихідні, щоб знайти Перші ворота.
Але кого я обманював? Я не зможу сьогодні заснути, чи висидіти завтра в школі. Я повинен був іти
Я побіг до виходу, коли раптом зупинився посеред кімнати. Крізь відчинені двері я побачив довгу тінь, що мерехтіла на стіні, відлуння її кроків наближалося.
ebooksa