Нерозумно було ображатися на неї; безсумнівно, він сам винен; вона не хотіла поводитися грубо — варто вже звикнути, що спершу він справляє на людей неприємне враження. Філіпу лестив успіх його малюнка; тепер, дізнавшись про його невеличкий талант, Мілдред дивилася на нього зацікавленіше. Наступного дня Кері не міг знайти собі місця. Він хотів навіть пообідати в кафе, але там неодмінно було багато людей, і дівчині не вдалося б із ним поговорити. Філіп уже давно припинив пити чай із Дансфордом і рівно о пів на п’яту, десять раз подивившись на годинник, зайшов у кафе.
Мілдред сиділа до нього спиною. Вона розмовляла з німцем, якого Філіп раніше бачив тут щодня, поки два тижні тому той не зник і до сьогодні не показувався. Дівчина засміялася у відповідь на якусь його фразу. Кері подумав, що сміх у неї вульгарний, і його аж пересмикнуло. Він покликав Мілдред, але вона не звернула уваги. Тоді він погукав її ще раз, а потім, розлютившись (він був не надто терплячим), гупнув ціпком по столу. Офіціантка з похмурим виглядом підійшла до нього.
— Як справи? — поцікавився він.
— Схоже, ви неабияк поспішаєте.
Вона дивилася на нього з уже добре знайомим нахабним виглядом.
— Послухайте, що це з вами? — перепитав Філіп.
— Якщо ви люб’язно озвучите своє замовлення, я вам його принесу. А стояти тут і теревенити цілу ніч у мене немає часу.
— Чай і підсмажену булочку, — коротко кинув він.
Вона його розлютила. Коли Мілдред принесла чай, Філіп старанно читав газету «Стар», яку прихопив із собою.
— Якщо ви одразу дасте мені рахунок, я вас більше не турбуватиму, — озвався він крижаним тоном.
Дівчина написала суму, поклала листочок на стіл і повернулася до німця. Незабаром вона вже захоплено щебетала з ним. Це був чоловік середнього зросту, з круглою, характерною для німців головою й обличчям землистого кольору, на якому їжачилися пишні вуса. Він був убраний у фрак, сірі штани і носив на масивному золотому ланцюжку годинник. Філіпу здалося, що інші офіціантки кидають погляди то на нього, то на цю парочку і багатозначно перезираються. Він був переконаний, що з нього сміються, і кров усередині кипіла. Тепер він щиро ненавидів Мілдред. Філіп знав, що найкраще було б припинити сюди ходити, але не міг змиритися з думкою, що його пошили в дурні, і вигадав план, як продемонструвати дівчині свою зневагу. Наступного дня він сів за інший столик і замовив чай в іншої офіціантки. Приятель Мілдред знову був тут як тут, і вона з ним базікала, не звертаючи на Філіпа уваги. Однак Кері вибрав вдалу мить і, виходячи, пішов дівчині назустріч і подивився на неї так, наче вперше бачив. Він повторював це декілька днів, сподіваючись, що врешті-решт дівчина скористається нагодою й озветься до нього. Він чекав, що вона запитає, чому він більше не сідає за її столики, і навіть підготував образливу відповідь. Філіп знав, що смішно цим перейматися, але нічого не міг із собою вдіяти. Вона знову його перемогла. Німець раптово зник, але Філіп продовжував сідати за інші столики, а Мілдред не звертала на нього уваги. Юнак несподівано зрозумів, що всі його хитрощі залишають її байдужою; він міг продовжувати хоч до Судного дня без жодного результату.
— Я ще не закінчив, — заприсягся він собі.
Наступного дня Кері повернувся на старе місце і, коли дівчина підійшла, привітався так, наче не ігнорував її цілий тиждень. Обличчя його залишалося спокійним, але впоратися з шаленим серцебиттям не вдавалося. Публіка саме захопилася оперетами, і він не сумнівався, що Мілдред радо захоче щось подивитися.
— Послухайте, — сказав він раптово, — я хотів поцікавитися, чи не погодитеся ви якось повечеряти зі мною і подивитися «Нью-йоркську красуню». Я візьму квитки в партер.
Останню фразу він додав, щоб зацікавити дівчину. Філіп добре знав, що дівчата зазвичай сидять у театрі на гальорці, і навіть якщо їх запрошують чоловіки, вони рідко купують щось дорожче за місця на балконі. Бліде обличчя Мілдред залишалося незворушним.
— Я не проти, — сказала вона.
— Коли хочете піти?
— У четвер я звільняюся раніше.
Вони домовилися про зустріч. Мілдред жила у Герн-Гілл із тіткою. Вистава починалася о восьмій, тож о сьомій треба було повечеряти. Дівчина запропонувала Філіпу зустріти її в залі очікування другого класу на вокзалі Вікторії. Задоволення вона не виказувала і прийняла запрошення так, наче робила йому послугу. Філіп відчув невиразне роздратування.
57