— Майже перша. Останнім часом я не звик так пізно лягати, — відказав він.
Мілдред узяла його за руку і, не відпускаючи її, зазирнула юнакові в очі з легкою усмішкою.
— Філе, тієї ночі у цій кімнаті, коли ви запропонували мені переїхати сюди, я мала на увазі зовсім не те, про що ви говорили… ну, тобто, коли казали, що я тут тільки для того, щоб готувати і займатися господарством.
— Справді? — перепитав хлопець, висмикуючи руку. — Я саме це мав на увазі.
— Не будьте дурнем, — розреготалася Мілдред.
Кері похитав головою.
— Я був абсолютно серйозним. І не запропонував би вам переїхати за жодних інших умов.
— Чому?
— Відчуваю, що не зміг би. Не можу пояснити, але це зіпсувало б усе.
— Що ж, чудово, як собі хочете. Я не з тих, хто повзатиме за вами на колінах.
Мілдред вийшла, грюкнувши за собою дверима.
93
Наступного ранку Мілдред була похмурою і неговіркою. Вона не виходила з кімнати, поки не настав час готувати обід. Куховарила дівчина поганенько і здебільшого могла приготувати лише відбивні або стейки; до того ж не знала, як заощадливо скористатися відходами, тож Філіпові доводилося витрачати більше, ніж він очікував. Накривши на стіл, Мілдред сіла навпроти нього, але не їла, а коли він поцікавився, в чому річ, пояснила, що болить голова і їсти не хочеться. Кері радів, що може провести вечір деінде, — всі в родині Ательні дружньо й радісно чекали на нього; як приємно й незвично було відчувати, що кожен у цьому будинку із задоволенням очікує його візиту. Коли він повернувся, Мілдред уже лягла, а наступного ранку залишалася мовчазною. За вечерею вона сиділа з набундюченим виглядом і трохи супила брови. Філіпа це дещо дратувало, але він нагадував собі, що повинен залишатися чуйним; він просто зобов’язаний бути толерантним.
— Ви дуже мовчазна, — зауважив він із приязною усмішкою.
— Мені платять за готування їжі і прибирання, я не знала, що розмов від мене теж чекають.
Така відповідь здалася йому неґречною, але якщо вони вже збиралися жити разом, доведеться докласти зусиль, щоб налагодити стосунки.
— Припускаю, що ви образилися на мене через той вечір, — озвався Кері.
Це була незручна тема, однак виходило, що її слід обговорити.
— Не розумію, що ви маєте на увазі, — кинула дівчина.
— Будь ласка, не гнівайтесь на мене. Я б ніколи не запропонував вам переїхати сюди, якби не хотів, аби наші стосунки залишалися суто дружніми. Я запропонував цей вихід, подумавши, що вам потрібен дах над головою і можливість знайти роботу.