Кері неодноразово чув, що невіруючі — ниці й грішні безбожники. Однак Вікс, чиї вірування навряд чи збігалися з Філіповими, був справжнім християнським праведником. Хлопець нечасто бачив добре ставлення до себе і був приємно вражений бажанням американця допомогти йому: якось він застудився і три дні пролежав у ліжку, а Вікс доглядав за ним, наче мати. У його поведінці не було нічого порочного і ницого, навпаки — лише щирість та любляча доброта. Вочевидь, можна було не вірити і залишатися добропорядним.
Філіпу пояснювали, що люди, які належали до інших релігій, робили це виключно через упертість або егоїзм: у глибині душі вони знали, що помиляються, але свідомо намагалися ввести в оману інших. Вивчаючи німецьку, хлопець щонеділі вранці відвідував лютеранські служби, але після появи Гейворда він почав ходити з новим товаришем на меси. Кері помітив, що у протестантській церкві було майже порожньо і прихожани неуважно слухали священиків, тимчасом як у єзуїтів завжди було людно, і здавалося, що віряни моляться від щирого серця. Не схоже було, що вони прикидалися. Це здивувало хлопця, адже він знав, що лютеранська церква була за своєю вірою ближчою до англіканської релігії та істини, ніж римо-католицька. Більшість чоловіків — здебільшого прихожанами були чоловіки — народилися в Південній Німеччині, і Філіп не міг позбутися думки, що якби сам народився в Південній Німеччині, теж став би католиком. Він узагалі міг народитися в католицькій країні, а не в Англії, та й в Англії були родини протестантів, баптистів чи методистів, а не лише ті, кому пощастило мати державну релігію. Філіпу аж подих перехопило від думки про небезпеку, якої йому вдалося уникнути. Він потоваришував із невисоким китайцем, котрий двічі на день сидів поруч із ним за столом. Звали його Санґ. Він завжди всміхався, був привітний та ввічливий. Дивно було думати, що Санґу судилося горіти в пеклі лише через те, що він китаєць. Утім, якщо можна було врятуватися, незалежно від своїх релігійних поглядів, у чому тоді була перевага англіканської церкви?
Заплутавшись так, як іще ніколи раніше, Філіп звернувся до Вікса. Довелося бути обережним, адже він так гостро сприймав кепкування, а уїдлива іронія, з якою Вікс ставився до англіканської церкви, взагалі бентежила. Американець заплутав Кері ще більше. Він пояснив йому, що південні німці, яких він бачив у єзуїтських церквах, були так само глибоко переконані в істинності римо-католицтва, як він в істинності англіканської церкви, а це змусило його погодитися з думкою, що магометани і буддисти теж щиро вірили в свої релігії. Схоже, переконаність, що ти правий, іще нічого не доводить: усі були переконані, що праві. Вікс не збирався похитнути віру хлопця, але щиро цікавився релігією і вважав її захопливою темою для бесід. Кажучи, що не вірить ні в що з того, у що вірять інші люди, американець вдало описав свої погляди. Якось Філіп поставив йому запитання, котре почув від свого дядька, коли в будинку вікарія мова зайшла про одну помірно раціоналістичну книжку, яку тоді жваво обговорювали в газетах:
— Але чому ви маєте рацію, якщо всі ці люди на кшталт Святого Ансельма і Святого Августина помилялися?
— Ви маєте на увазі, що всі вони були мудрими і вченими людьми, а щодо моєї мудрості та освіченості серйозно сумніваєтеся? — поцікавився Вікс.
— Так, — невпевнено погодився Філіп, оскільки його запитання звучало нахабно.
— Святий Августин вірив, що Земля пласка, а Сонце обертається навколо неї.
— Не розумію, що це доводить.
— Це доводить, що ми віримо в те, у що вірить наше покоління. Ваші святі жили в релігійні часи, коли практично неможливо було не вірити в те, що сьогодні здається просто неймовірним.
— Тоді звідки ви знаєте, що сьогодні нам відома істина?
— Я цього не знаю.
Філіп якусь мить обмірковував почуте, а потім озвався:
— Не розумію, чому те, у що ми беззаперечно віримо зараз, не може бути так само хибним, як те, у що люди вірили колись.
— Я теж.
— Тоді як можна взагалі у щось вірити?
— Не знаю.
Філіп запитав у Вікса, що він думає з приводу Гейвордової релігії.
— Люди завжди створювали богів за власним образом і подобою, — відповів американець. — Він вірить у мальовничість.
Кері трохи помовчав, а потім сказав:
— Не розумію, чому взагалі слід вірити в Бога.